Salme 139
1 Herre! du har ransaget mig og kender mig.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Hvad heller jeg sidder eller staar op, da ved du det, du forstaar min Tanke langtfra.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Du har omkringgivet min Sti og mit Leje, du kender grant alle mine Veje.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Thi der er ikke et Ord paa min Tunge, se, Herre! du kender det jo alt sammen.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Bagfra og forfra har du omsluttet mig, og paa mig har du lagt din Haand.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 Saadant at forstaa er mig for underfuldt; det er for højt, jeg kan ikke naa det.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Hvor skal jeg gaa hen fra din Aand? og hvor skal jeg fly hen fra dit Ansigt?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
8 Dersom jeg farer op til Himmelen, da er du der, og reder jeg Leje i Dødsriget, se, da er du der! (Sheol h7585)
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Vilde jeg tage Morgenrødens Vinger, vilde jeg bo ved det yderste Hav,
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 saa skulde ogsaa der din Haand føre mig, og din højre Haand holde mig fast.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Og vilde jeg sige: Mørkhed maa dog skjule mig, saa er Natten et Lys omkring mig.
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 Mørkhed gør ikke Mørke hos dig, og Natten lyser som Dagen, Mørket er som Lyset.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Thi du ejede mine Nyrer; du skærmede om mig i Moders Liv.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Jeg vil prise dig, fordi jeg paa underfuld Maade er dannet saa herligt; underfulde ere dine Gerninger, og min Sjæl ved det saare vel.
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Mine Ben vare ikke skjulte for dig, der jeg blev dannet i Løndom, der jeg blev kunstigt virket i det underjordiske Dyb.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Dine Øjne saa mig, der jeg endnu var Foster, og disse Ting vare alle sammen skrevne i din Bog; Dagene vare bestemte, før en eneste af dem var kommen.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Derfor, o Gud! hvor dyrebare for mig ere dine Tanker; hvor stor er dog deres Sum!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Vilde jeg tælle dem, da bleve de flere end Sand; opvaagner jeg, saa er jeg endnu hos dig.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Gid du, o Gud! vilde ihjelslaa den ugudelige; og I, blodgerrige Mænd! viger fra mig.
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Thi de talte skændelig om dig, og som dine Fjender tage de dit Navn forfængeligt.
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Skulde jeg ikke hade dem, som hade dig, o Herre! og kedes ved dem, som rejse sig imod dig?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Med fuldt Had hader jeg dem; de ere blevne mine Fjender.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Ransag mig, Gud! og kend mit Hjerte; prøv mig, og kend mine Tanker!
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 Og se, om jeg er paa en Vej, som fører til Smerte for mig, og led mig paa Evighedens Vej!
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
