Salme 129

1 De trængte mig haardt fra min Ungdom af — saa sige Israel! —

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 de trængte mig haardt fra min Ungdom af; dog kunde de ikke overvælde mig.

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 Plovmændene pløjede paa min Ryg, de droge deres Furer lange.

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 Herren er retfærdig, han overhuggede de ugudeliges Reb.

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 De skulle beskæmmes og vige tilbage, alle de, som hade Zion.

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 De skulle blive som Græs paa Tagene, som tørres, førend nogen oprykker det;

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 af hvilket Høstmanden ikke fylder sin Haand, ej heller den, som binder Neg, sin Arm.

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 Og de, som gaa forbi, sige ikke: Herrens Velsignelse være over eder! Vi velsigne eder i Herrens Navn.

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»