Salme 119
1 Salige ere de fuldkomne i Vandel, de, som vandre i Herrens Lov.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Salige ere de, som bevare hans Vidnesbyrd, de, som søge ham af ganske Hjerte;
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 og de, som ikke øve Uretfærdighed, men vandre paa hans Veje.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Du har givet dine Bud, for at de nøje skulle holdes.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Gid mine Veje maatte stadfæstes, at jeg kan holde dine Skikke;
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 da skal jeg ikke beskæmmes, naar jeg ser hen til alle dine Bud.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Jeg vil prise dig af et oprigtigt Hjerte, naar jeg lærer din Retfærdigheds Domme at kende.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Jeg vil holde dine Skikke, forlad mig ikke aldeles.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Hvormed skal en ung holde sin Sti ren? Derved at han holder sig efter dit Ord.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Jeg søgte dig af mit ganske Hjerte, lad mig ikke fare vild fra dine Bud!
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Jeg gemte dit Ord i mit Hjerte, paa det jeg ikke skulde synde imod dig.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Lovet være du, Herre! lær mig dine Skikke.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Jeg forkyndte med mine Læber alle din Munds retfærdige Domme.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 Jeg glædede mig ved dine Vidnesbyrds Vej som over alle Skatte.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Jeg vil grunde paa dine Befalinger og se til dine Stier.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Jeg finder min Lyst i dine Skikke, jeg vir ikke glemme dit Ord.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Gør vel imod din Tjener, at jeg maa leve, og jeg vil holde dit Ord.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Aabn mine Øjne, at jeg maa se de underfulde Ting i din Lov.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Jeg er fremmed paa Jorden, skjul ikke dine Bud for mig!
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Min Sjæl er knust, saa at jeg længes efter dine Domme alle Tider.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Du skældte paa de hovmodige, de bleve forbandede, de, som fore vild fra dine Bud.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Vælt Forhaanelse og Foragt fra mig; thi jeg har bevaret dine Vidnesbyrd.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Endog Fyrster have sat sig ned og holdt Raad imod mig; men din Tjener grunder paa dine Skikke.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Jeg finder min Lyst i dine Vidnesbyrd, de ere mit Raads Mænd.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Min Sjæl hænger ved Støvet; hold mig i Live efter dit Ord!
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Jeg opregnede mine Veje, og du bønhørte mig; lær mig dine Skikke!
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Lad mig forstaa dine Befalingers Vej, og jeg vil grunde paa dine underfulde Gerninger.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Min Sjæl svinder hen af Bedrøvelse; oprejs mig efter dit Ord!
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Vend Løgnens Vej fra mig, og skænk mig Naade i din Lov!
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Jeg udvalgte Trofastheds Vej; jeg satte dine Domme for mig.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Jeg hang ved dine Vidnesbyrd; Herre! lad mig ikke beskæmmes.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Jeg vil løbe dine Buds Vej; thi du giver mit Hjerte at aande frit.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Lær mig, Herre! dine Skikkes Vej, og jeg vil bevare den indtil Enden.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Undervis mig, at jeg maa bevare din Lov og holde den af ganske Hjerte.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Led mig frem ad dine Buds Sti; thi til den har jeg Lyst;
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Bøj mit Hjerte til dine Vidnesbyrd og ikke til ulovlig Vinding.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Bortvend mine Øjne, at de ikke se til Forfængelighed; hold mig i Live paa din Vej!
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Opfyld for din Tjener dit Ord, som er knyttet til Frygt for dig.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Bortvend min Forsmædelse, som jeg frygtede for; thi dine Domme ere gode.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Se, jeg har Længsel efter dine Befalinger; hold mig i Live ved din Retfærdighed!
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Lad din Miskundhed, o Herre! komme over mig, din Frelse, efter dit Ord.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 Og jeg vil svare den, som forhaaner mig, et Ord; thi jeg har sat min Lid til dit Ord.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Og tag ikke Sandheds Ord aldeles fra min Mund; thi jeg har ventet paa dine Domme.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Og jeg vil stedse holde din Lov, evindelig og altid.
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 Og lad mig vandre i det fri; thi jeg har søgt dine Befalinger.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Og jeg vil tale om dine Vidnesbyrd for Konger og skal ikke beskæmmes.
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Og jeg vil søge min Lyst i dine Bud, hvilke jeg elsker.
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Og jeg vil opløfte mine Hænder til dine Bud, hvilke jeg elsker, og grunde paa dine Skikke.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Kom Ordet til din Tjener i Hu, efterdi du lod mig haabe.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Dette er min Trøst i min Elendighed; thi dit Ord har holdt mig i Live.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 De hovmodige have spottet mig saa saare, jeg bøjede ikke af fra din Lov.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Herre! dine Domme af Evighed kom jeg i Hu og blev trøstet.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Der betog mig en heftig Harme over de ugudelige, som forlade din Lov.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Dine Bud have været mine Sange i min Udlændigheds Hus.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Om Natten kom jeg dit Navn i Hu, o Herre! og holdt din Lov.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Dette skete mig; thi dine Befalinger har jeg holdt.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Jeg sagde: Herren er min Del, jeg vil holde dine Ord.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Jeg bad ydmygt for dit Ansigt af ganske Hjerte: Vær mig naadig efter dit Ord!
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Jeg betænkte mine Veje, og jeg vil vende mine Fødder tilbage til dine Vidnesbyrd.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Jeg hastede og tøvede ikke med at holde dine Bud.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 De ugudeliges Garn omspændte mig; din Lov glemte jeg ikke.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Midt om Natten staar jeg op, at prise dig for din Retfærdigheds Domme.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Jeg har Samkvem med alle dem, som frygte dig, og med dem, som holde dine Befalinger.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Jorden er fuld af din Miskundhed, Herre! lær mig dine Skikke.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Du gjorde vel imod din Tjener, Herre! efter dit Ord.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Lær mig at faa god Sans og Forstand; thi jeg tror paa dine Bud.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Før jeg blev ydmyget, for jeg vild, men nu holder jeg dit Ord.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Du er god og gør godt; lær mig dine Skikke!
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 De hovmodige have opspundet Løgn imod mig; men jeg vil holde dine Befalinger af ganske Hjerte.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Deres Hjerte er følesløst som Fedt; men jeg forlyster mig ved din Lov.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Det var mig godt, at jeg blev ydmyget, at jeg kunde lære dine Skikke.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Din Munds Lov er mig bedre end tusinde Stykker Guld og Sølv.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Dine Hænder have skabt mig og beredt mig; giv mig Forstand, at jeg kan lære at kende dine Bud.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 De, som frygte dig, skulle se mig og glæde sig; thi jeg haaber paa dit Ord.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Herre! jeg ved, at dine Domme ere Retfærdighed, og at du af Trofasthed ydmygede mig.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Lad dog din Miskundhed være mig til Trøst efter dit Ord til din Tjener.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Lad din Barmhjertighed komme over mig, at jeg maa leve; thi din Lov er min Lyst.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Lad de hovmodige beskæmmes, thi uden Skel have de forurettet mig; men jeg vil grunde paa dine Befalinger.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Lad dem vende tilbage til mig, som frygte dig, og som kende dine Vidnesbyrd.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Lad mit Hjerte være fuldkomment efter dine Skikke, at jeg ikke skal beskæmmes.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Min Sjæl forsmægter af Længsel efter din Frelse; jeg haaber paa dit Ord.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Mine Øjne forsmægtede af Længsel efter dit Ord, idet jeg sagde: Naar vil du trøste mig?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Thi jeg var ligesom en Læderflaske i Røg; dine Skikke glemte jeg ikke.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Hvor mange ere vel din Tjeners Dage? naar vil du holde Dom over dem, som forfølge mig?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 De hovmodige grove Grave for mig, og de skikke sig ikke efter din Lov.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Alle dine Bud ere Trofasthed; uden Grund forfølger man mig; hjælp mig!
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 De havde paa et lidet nær ødelagt mig i Landet; men jeg forlod ikke dine Befalinger.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Hold mig i Live efter din Miskundhed, saa vil jeg bevare din Munds Vidnesbyrd.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Herre! dit Ord bestaar evindelig i Himlene.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Din Trofasthed varer fra Slægt til Slægt; du befæstede Jorden, og den stod fast.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 De bestaa endnu denne Dag efter dine Domme; thi de ere alle dine Tjenere.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Dersom ikke din Lov havde været min Lyst, da var jeg omkommen udi min Elendighed.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Jeg skal i Evighed ikke forglemme dine Befalinger; thi ved dem holdt du mig i Live.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Din er jeg; frels mig; thi jeg søger efter dine Befalinger.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 De ugudelige biede paa mig for at lægge mig øde; jeg vil give Agt paa dine Vidnesbyrd.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Jeg har set Ende paa al Fuldkommenhed; men dit Bud strækker sig saare vidt.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Hvor kær har jeg din Lov! den er min Tanke den ganske Dag.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Dine Bud gøre mig visere end mine Fjender; thi de ere for mig evindelig.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Jeg blev klogere end alle mine Lærere; thi dine Vidnesbyrd ere min Tanke.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Jeg er bleven forstandigere end de gamle; thi jeg har bevaret dine Befalinger.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Jeg holdt mine Fødder tilbage fra al Ondskabens Sti, at jeg kunde holde dit Ord.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Jeg afveg ikke fra dine Domme; thi du har lært mig det.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Hvor vare dine Ord søde for min Gane, mere end Honning for min Mund.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Jeg er bleven forstandig af dine Befalinger; derfor hader jeg al Løgnens Sti.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Dit Ord er en Lygte for min Fod og et Lys paa min Sti.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Jeg har svoret og holdt det, at jeg vilde bevare din Retfærdigheds Domme.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Jeg er saare plaget; Herre! hold mig i Live efter dit Ord.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Lad min Munds frivillige Ofre behage dig, Herre! og lær mig dine Domme.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Jeg gaar altid med Livet i Hænderne; dog har jeg ikke glemt din Lov.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 De ugudelige lagde Snarer for mig; dog for jeg ikke vild fra dine Befalinger.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Jeg fik dine Vidnesbyrd til Arv evindelig; thi de ere mit Hjertes Glæde.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Jeg bøjede mit Hjerte til at gøre efter dine Skikke evindelig indtil Enden.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 De tvesindede hader jeg; men din Lov elsker jeg.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Du er mit Skjul og mit Skjold; jeg haaber paa dit Ord.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Viger fra mig, I onde! og jeg vil bevare min Guds Bud.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Ophold mig efter dit Ord, at jeg maa leve, og lad mig ikke blive til Skamme med mit Haab!
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Styrk mig, at jeg maa blive frelst, og jeg vil altid se hen til dine Skikke.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Du forkaster alle dem, som fare vild fra dine Skikke; thi deres Svig er Løgn.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Du lod alle de ugudelige paa Jorden svinde bort som Skum; derfor elsker jeg dine Vidnesbyrd.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Af Frygt for dig gyste min Krop, og jeg frygtede for dine Domme.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Jeg gjorde Ret og Retfærdighed; du vil ikke overgive mig til dem, som gøre mig Vold!
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Vær Borgen for din Tjener, ham til Bedste; lad de hovmodige ikke gøre mig Vold.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Mine Øjne forsmægte af Længsel efter din Frelse og efter din Retfærdigheds Ord.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Gør med din Tjener efter din Miskundhed, og lær mig dine Skikke!
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Jeg er din Tjener; undervis mig, at jeg maa kende dine Vidnesbyrd.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Det er Tid, at Herren gør noget; de have brudt din Lov.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Derfor elsker jeg dine Bud mere end Guld og mere end fint Guld.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Derfor holder jeg alle dine Befalinger om alle Ting for at være rette; jeg hader al Løgnens Vej.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Dine Vidnesbyrd ere underfulde; derfor bevarer min Sjæl dem.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Dine Ords Aabenbaring spreder Lys og gør de enfoldige forstandige.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Jeg oplod min Mund og higede; thi jeg havde Længsel efter dine Bud.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Vend dig til mig, og vær mig naadig efter din Vis imod dem, der elske dit Navn.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Befæst mine Trin ved dit Ord, og lad ingen Uret herske over mig!
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Udløs mig af Menneskers Vold, saa vil jeg holde dine Befalinger.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Lad dit Ansigt lyse over din Tjener, og lær mig dine Skikke!
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Der nedflød Vandstrømme af mine Øjne, fordi man ikke holdt din Lov.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Du er retfærdig, Herre! og dine Domme ere retvise.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Du har sat dine Vidnesbyrd som Retfærdighed og Trofasthed overmaade.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Min Nidkærhed har lagt mig øde; thi mine Modstandere have glemt dine Ord.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Dit Ord er saare lutret, og din Tjener elsker det.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Jeg er liden og foragtet; men jeg glemmer ikke dine Befalinger.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Din Retfærdighed er Ret evindelig, og din Lov er Sandhed.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Angest og Trængsel ramte mig; dine Bud ere min Lyst.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Dine Vidnesbyrd ere Ret evindelig; undervis mig, saa lever jeg.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Jeg har raabt af ganske Hjerte; bønhør mig, Herre! jeg vil bevare dine Skikke.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Jeg har raabt til dig; frels mig, og jeg vil holde fast ved dine Vidnesbyrd.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Jeg kom aarle i Daggry og raabte; jeg har haabet paa dit Ord.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Mine Øjne vare vaagne før Nattevagterne for at grunde paa dit Ord.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Hør min Røst efter din Miskundhed; Herre! hold mig i Live efter dine Domme;
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 De nærmede sig, som jage efter Skændselsgerninger; de vare langt borte fra din Lov.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Nær er du, o Herre! og alle dine Bud ere Sandhed.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Jeg har forlængst hentet Kundskab af dine Vidnesbyrd; thi du har grundfæstet dem evindelig.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Se min Elendighed, og udfri mig; thi din Lov har jeg ikke glemt.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Udfør min Sag, og genløs mig; hold mig i Live efter dit Ord.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Frelsen er fjern fra de ugudelige; thi de søge ikke dine Skikke.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Stor er din Barmhjertighed, o Herre! hold mig i Live efter dine Domme!
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Mine Forfølgere og Modstandere ere mange; jeg har ikke bøjet mig fra dine Vidnesbyrd.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Jeg har set de troløse og væmmedes ved dem; thi de holde ikke dit Ord.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Se, hvor jeg har elsket dine Befalinger; Herre! hold mig i Live efter din Miskundhed.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Summen af dit Ord er Sandhed, og evig er al din Retfærdigheds Dom.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Fyrster forfulgte mig uden Aarsag, men mit Hjerte frygtede for dit Ord.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Jeg glæder mig over dit Ord som den, der finder et stort Bytte.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Jeg hader Løgn og har Vederstyggelighed dertil; din Lov elsker jeg.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Jeg lovede dig syv Gange om Dagen for din Retfærdigheds Dommes Skyld.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Der er stor Fred for dem, som elske din Lov, og der er ikke Anstød for dem.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Jeg ventede paa din Frelse, Herre! og jeg udførte dine Bud.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Min Sjæl holdt dine Vidnesbyrd, og jeg elskede dem saare.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Jeg holdt dine Befalinger og dine Vidnesbyrd; thi alle mine Veje ere aabenbare for dig.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Lad mit Raab komme nær for dit Ansigt, Herre! og undervis mig efter dit Ord!
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Lad min ydmyge Begæring komme for dit Ansigt; fri mig efter dit Ord!
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Mine Læber skulle udgyde Lovsang; thi du lærer mig dine Skikke.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Min Tunge skal genlyde af dit Ord; thi alle dine Bud ere Retfærdighed.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Lad din Haand være mig til Hjælp; thi jeg har udvalgt dine Befalinger.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Jeg har Længsel efter din Frelse, Herre! og din Lov er min Lyst.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Maatte min Sjæl dog leve og love dig, og dine Domme hjælpe mig!
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Jeg har faret vild; opsøg din Tjener som det fortabte Faar; thi dine Bud har jeg ikke glemt.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
