Salme 115
1 Ikke os, Herre! ikke os, men dit Navn give du Ære for din Miskundhed, for din Sandheds Skyld.
Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!
2 Hvorfor skulle Hedningerne sige: Hvor er nu deres Gud?
Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“
3 Men vor Gud er i Himlene, han gør alt, hvad ham behager.
А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив
4 Deres Billeder ere Sølv og Guld, Menneskehænders Gerning.
Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:
5 De have Mund, men kunne ikke tale; de have Øjne, men kunne ikke se.
вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,
6 De have Øren, men kunne ikke høre; de have Næse, men kunne ikke lugte.
мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,
7 De have Hænder, men kunne ikke føle; de have Fødder, men kunne ikke gaa; de kunne ikke tale med deres Strube.
мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!
8 Ligesom de ere, saa vorde de, der gøre dem, hver den, som forlader sig paa dem.
Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!
9 Israel! forlad dig paa Herren; han er deres Hjælp og deres Skjold.
Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
10 Arons Hus! forlader eder paa Herren; han er deres Hjælp og deres Skjold.
Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
11 I, som frygte Herren, forlader eder paa Herren; han er deres Hjælp og deres Skjold.
Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
12 Herren kom os i Hu, han skal velsigne, han skal velsigne Israels Hus, han skal velsigne Arons Hus.
Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!
13 Han skal velsigne dem, som frygte Herren, de smaa med de store.
Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!
14 Herren formere eder, eder og eders Børn!
Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!
15 Velsignede være I for Herren, som har gjort Himmel og Jord.
Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
16 Himlene ere Herrens Himle, men Jorden gav han Menneskens Børn.
Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!
17 De døde love ikke Herren, ej heller nogen af dem, som nedfare til det stille.
Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —
18 Men vi, vi ville love Herren fra nu og indtil evig Tid. Halleluja!
а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!
