Salme 109
1 Min Lovsangs Gud, ti ikke!
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Thi de have opladt Ugudeligheds Mund og Falskheds Mund imod mig; de have talt imod mig med Løgnens Tunge,
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 og de have omringet mig med hadefulde Ord og stridt imod mig uden Aarsag.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Til Løn for min Kærlighed staa de mig imod, men jeg er stedse i Bøn.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 Og de beviste mig ondt for godt, og Had for min Kærlighed.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Sæt en ugudelig over ham og lad en Anklager staa ved hans højre Haand!
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Naar han dømmes, da lad ham gaa ud som skyldig, og lad hans Bøn blive tir Synd!
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Hans Dage vorde faa, en anden annamme hans Embede!
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Hans Børn vorde faderløse og hans Hustru Enke!
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Og lad hans Børn vanke hid og did og tigge, og lad dem fra deres øde Hjem søge om Føde!
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Lad Aagerkarlen kaste Garn ud efter alt det, han har, og fremmede røve Frugten af hans Arbejde.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Lad ham ikke finde nogen, som bevarer Miskundhed imod ham, og ingen forbarme sig over hans faderløse!
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Hans Fremtid vorde afskaaren, deres Navn vorde udslettet i andet Led!
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Hans Fædres Misgerning vorde ihukommet hos Herren og hans Moders Synd ikke udslettet!
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 De være Herren altid for Øje, og han udrydde deres Ihukommelse af Jorden;
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 fordi han ikke kom i Hu at gøre Miskundhed, men forfulgte en elendig og en fattig Mand og den, som var bedrøvet i Hjertet, for at dræbe ham.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Han elskede Forbandelse, den kom ogsaa over ham, og han havde ikke Lyst til Velsignelse, og den blev ogsaa langt fra ham.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Og han iførte sig Forbandelse som sit Klædebon, og den kom ind i ham som Vand og som Olie i hans Ben.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Den vorde ham som et Klædebon, hvilket han ifører sig, og som et Bælte, hvilket han altid ombinder sig med.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Dette er Lønnen fra Herren til dem, som staa mig imod, og som tale ondt imod min Sjæl!
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Men du, Herre, Herre! gøre vel imod mig for dit Navns Skyld; red mig, fordi din Miskundhed er god.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Thi jeg er elendig og fattig, og mit Hjerte er saaret inden i mig.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Jeg svinder bort som en Skygge, naar den hælder, jeg bliver jaget bort som en Græshoppe.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Mine Knæ rave af Faste, og mit Kød er magert og har ingen Fedme.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Og jeg maa være deres Spot; de se mig, de ryste med deres Hoved.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Hjælp mig, Herre, min Gud! frels mig efter din Miskundhed,
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 at de maa kende, at dette er din Haand; du, Herre! du har gjort det.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Forbande de, saa velsigner du, de rejse sig, men blive til Skamme, og din Tjener glædes.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Lad mine Modstandere iføres Forsmædelse og klædes med deres Skam som med en Kappe.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Jeg vil takke Herren højlig med min Mund, og jeg vil love ham midt iblandt mange;
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 thi han staar ved den fattiges højre Haand for at frelse ham fra dem, som dømme hans Sjæl.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
