Salme 106
1 Priser Herren! thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig.
Алілу́я!
2 Hvo kan udsige Herrens vældige Gerninger, forkynde al hans Pris?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Salige ere de, som holde over Ret, og den, som øver Retfærdighed alle Tider.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Herre! kom mig i Hu med din Kærlighed til dit Folk, besøg mig med din Frelse,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 at jeg maa skue dine udvalgtes Lykke, glæde mig ved dit Folks Glæde, prise mig lykkelig i Samfund med din Arv.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Vi have syndet med vore Fædre, vi have handlet ilde og gjort Ugudelighed.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Vore Fædre i Ægypten vilde ikke forstaa dine underfulde Gerninger, de kom ikke din store Miskundhed i Hu, men vare genstridige ved Havet, ved det røde Hav.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Dog frelste han dem for sit Navns Skyld, for at kundgøre sin Magt.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Og han truede det røde Hav, og det blev tørt, og han lod dem gaa igennem Dybet som igennem Ørken.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Og han frelste dem af Avindsmandens Haand og genløste dem af Fjendens Haand.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Og Vandene skjulte deres Modstandere, der blev ikke een tilovers af dem.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Da troede de paa hans Ord, de sang hans Pris.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Dog glemte de hans Gerninger snart, de biede ikke paa hans Raad.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 Men de fik stor Begærlighed i Ørken og fristede Gud i det øde Land.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Da gav han dem det, de begærede, men lod deres Liv tæres hen.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Og de bare Avind imod Mose i Lejren, imod Aron, Herrens hellige.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Jorden oplod sig og opslugte Dathan, og den skjulte Abirams Hob.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Og Ild flammede op iblandt deres Hob, en Lue fortærede de ugudelige.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 De dannede en Kalv ved Horeb og tilbade et støbt Billede.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Og de ombyttede deres Herlighed med Billedet af en Okse, som æder Urter.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 De glemte Gud, deres Frelser, som havde gjort store Ting i Ægypten,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 underfulde Gerninger i Kams Land, forfærdelige Ting ved det røde Hav.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Og han sagde, at han vilde ødelægge dem; dersom Mose, hans udvalgte, ikke havde stillet sig i Gabet for hans Ansigt, at afvende hans Vrede fra at ødelægge dem —!
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 De foragtede ogsaa det yndige Land, de troede ikke hans Ord.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 Men de knurrede i deres Telte, de hørte ikke paa Herrens Røst.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Og han svor dem med oprakt Haand, at han vilde lade dem falde i Ørken,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 og at han vilde lade deres Afkom falde iblandt Hedningerne og bortstrø dem i Landene.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Og de bandt sig til Baal-Peor og aade af Ofrene til de døde Afguder.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Og de opirrede ham med deres Idrætter, saa at en Plage brød løs paa dem,
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Da stod Pinehas frem og holdt Dom, og Plagen hørte op.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Og det blev regnet ham til Retfærdighed fra Slægt til Slægt evindelig.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 De fortørnede ham ogsaa ved Meribas Vand, og det gik Mose ilde for deres Skyld.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Thi de vare genstridige imod hans Aand, og han talte ubetænksomt med sine Læber.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 De ødelagde ikke Folkene, om hvilke Herren havde sagt det til dem.
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 Men de blandede sig med Hedningerne og lærte deres Gerninger.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 Og de tjente deres Afguder, og disse bleve dem til en Snare.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Og de ofrede deres Sønner og deres Døtre til Magterne.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 Og de udøste uskyldigt Blod, deres Sønners og deres Døtres Blod, som de ofrede til Kanaans Afguder, og Landet vanhelligedes af Blodet.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Og de besmittede sig ved deres Gerninger, og de bolede ved deres Idrætter.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da optændtes Herrens Vrede imod hans Folk, og han fik en Vederstyggelighed til sin Arv.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Og han gav dem i Hedningernes Haand, og deres Avindsmænd herskede over dem.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Og deres Fjender trængte dem, og de bleve ydmygede under deres Haand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Han friede dem mange Gange; men de satte sig op imod ham i deres Raad, og de bleve nedtrykte for deres Misgerningers Skyld.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Dog saa han til dem, da de vare i Angest, idet han hørte deres Raab.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Og han kom sin Pagt i Hu, dem til Bedste, og det angrede ham efter hans store Miskundhed.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 Og han lod dem finde Barmhjertighed hos alle dem, som havde bortført dem.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Frels os, Herre, vor Gud! og saml os fra Hedningerne, at vi kunne takke dit hellige Navn, rose os af din Pris!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Lovet være Herren, Israels Gud, fra Evighed og indtil Evighed; og alt Folket siger: Amen. Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
