Salme 106
1 Priser Herren! thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig.
Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
2 Hvo kan udsige Herrens vældige Gerninger, forkynde al hans Pris?
Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
3 Salige ere de, som holde over Ret, og den, som øver Retfærdighed alle Tider.
Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
4 Herre! kom mig i Hu med din Kærlighed til dit Folk, besøg mig med din Frelse,
Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
5 at jeg maa skue dine udvalgtes Lykke, glæde mig ved dit Folks Glæde, prise mig lykkelig i Samfund med din Arv.
щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
6 Vi have syndet med vore Fædre, vi have handlet ilde og gjort Ugudelighed.
Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
7 Vore Fædre i Ægypten vilde ikke forstaa dine underfulde Gerninger, de kom ikke din store Miskundhed i Hu, men vare genstridige ved Havet, ved det røde Hav.
Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
8 Dog frelste han dem for sit Navns Skyld, for at kundgøre sin Magt.
Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
9 Og han truede det røde Hav, og det blev tørt, og han lod dem gaa igennem Dybet som igennem Ørken.
Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
10 Og han frelste dem af Avindsmandens Haand og genløste dem af Fjendens Haand.
І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
11 Og Vandene skjulte deres Modstandere, der blev ikke een tilovers af dem.
Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
12 Da troede de paa hans Ord, de sang hans Pris.
Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
13 Dog glemte de hans Gerninger snart, de biede ikke paa hans Raad.
Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
14 Men de fik stor Begærlighed i Ørken og fristede Gud i det øde Land.
Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
15 Da gav han dem det, de begærede, men lod deres Liv tæres hen.
Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
16 Og de bare Avind imod Mose i Lejren, imod Aron, Herrens hellige.
Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
17 Jorden oplod sig og opslugte Dathan, og den skjulte Abirams Hob.
Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
18 Og Ild flammede op iblandt deres Hob, en Lue fortærede de ugudelige.
Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
19 De dannede en Kalv ved Horeb og tilbade et støbt Billede.
Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
20 Og de ombyttede deres Herlighed med Billedet af en Okse, som æder Urter.
проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
21 De glemte Gud, deres Frelser, som havde gjort store Ting i Ægypten,
Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
22 underfulde Gerninger i Kams Land, forfærdelige Ting ved det røde Hav.
чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
23 Og han sagde, at han vilde ødelægge dem; dersom Mose, hans udvalgte, ikke havde stillet sig i Gabet for hans Ansigt, at afvende hans Vrede fra at ødelægge dem —!
Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
24 De foragtede ogsaa det yndige Land, de troede ikke hans Ord.
І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
25 Men de knurrede i deres Telte, de hørte ikke paa Herrens Røst.
і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
26 Og han svor dem med oprakt Haand, at han vilde lade dem falde i Ørken,
Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
27 og at han vilde lade deres Afkom falde iblandt Hedningerne og bortstrø dem i Landene.
і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
28 Og de bandt sig til Baal-Peor og aade af Ofrene til de døde Afguder.
Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
29 Og de opirrede ham med deres Idrætter, saa at en Plage brød løs paa dem,
І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
30 Da stod Pinehas frem og holdt Dom, og Plagen hørte op.
Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
31 Og det blev regnet ham til Retfærdighed fra Slægt til Slægt evindelig.
Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
32 De fortørnede ham ogsaa ved Meribas Vand, og det gik Mose ilde for deres Skyld.
І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
33 Thi de vare genstridige imod hans Aand, og han talte ubetænksomt med sine Læber.
бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
34 De ødelagde ikke Folkene, om hvilke Herren havde sagt det til dem.
Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
35 Men de blandede sig med Hedningerne og lærte deres Gerninger.
але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
36 Og de tjente deres Afguder, og disse bleve dem til en Snare.
служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
37 Og de ofrede deres Sønner og deres Døtre til Magterne.
Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
38 Og de udøste uskyldigt Blod, deres Sønners og deres Døtres Blod, som de ofrede til Kanaans Afguder, og Landet vanhelligedes af Blodet.
і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
39 Og de besmittede sig ved deres Gerninger, og de bolede ved deres Idrætter.
Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
40 Da optændtes Herrens Vrede imod hans Folk, og han fik en Vederstyggelighed til sin Arv.
Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
41 Og han gav dem i Hedningernes Haand, og deres Avindsmænd herskede over dem.
І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
42 Og deres Fjender trængte dem, og de bleve ydmygede under deres Haand.
Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
43 Han friede dem mange Gange; men de satte sig op imod ham i deres Raad, og de bleve nedtrykte for deres Misgerningers Skyld.
Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
44 Dog saa han til dem, da de vare i Angest, idet han hørte deres Raab.
Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
45 Og han kom sin Pagt i Hu, dem til Bedste, og det angrede ham efter hans store Miskundhed.
і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
46 Og han lod dem finde Barmhjertighed hos alle dem, som havde bortført dem.
І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
47 Frels os, Herre, vor Gud! og saml os fra Hedningerne, at vi kunne takke dit hellige Navn, rose os af din Pris!
Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
48 Lovet være Herren, Israels Gud, fra Evighed og indtil Evighed; og alt Folket siger: Amen. Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
