Salme 104
1 Min Sjæl, lov Herren; Herre, min Gud! du er saare stor, du har iført dig Majestæt og Herlighed.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Han ifører sig Lys som et Klædebon, han udbreder Himmelen som et Telt.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Han hvælver sine Sale i Vandene; han gør Skyerne til sin Vogn, han vandrer paa Vejrets Vinger.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Han gør Vindene til sine Engle, gloende Ild til sine Tjenere.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Han grundfæstede Jorden paa dens Grundvold, den skal ikke rokkes i al Evighed.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Du havde skjult den med Havet som med et Klæde, Vandene stode over Bjergene.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 De flyede for din Trusel, de fore hastelig bort for din Tordens Røst.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Bjergene fore op, Dalene fore ned til det Sted, som du grundfæstede for dem.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Du satte en Grænse, hvorover de ikke skulde gaa; de skulde ikke skjule Jorden igen.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Han lader Kilder opvælde i Dalene; de rinde imellem Bjergene.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 De give alle Markens Dyr at drikke, Vildæsler slukke deres Tørst.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Over dem bo Himmelens Fugle; ud fra Grenene lade de deres Røst høre.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Han vander Bjergene fra sine høje Sale; Jorden mættes af dine Gerningers Frugt.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Han lader Græs gro for Kvæget og Urter til Menneskens Tjeneste for at fremføre Brød af Jorden.
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Og Vin glæder et Menneskes Hjerte, hans Ansigt bliver frydefuldt af Olie, og Brød vederkvæger et Menneskes Hjerte.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Herrens Træer mættes af Væde, Libanons Cedre, som han har plantet;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 der hvor Fuglene bygge Rede; Storkens Bo er paa Fyrretræerne.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 De høje Bjerge ere for Stengederne, Klipperne ere en Tilflugt for Kaninerne.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Han gjorde Maanen til at bestemme Tiderne, Solen ved sin Nedgang.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Du gør Mørke, og der bliver Nat, i den krybe alle Skovens Dyr frem.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 De unge Løver brøle efter Rov og komme for at kræve deres Føde af Gud.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Solen gaar op, saa trække de sig tilbage og lægge sig i deres Huler.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Da gaar Mennesket ud til sin Gerning og til sit Arbejde indtil Aftenen.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Hvor mange ere dine Gerninger, Herre! du gjorde dem alle viselig; Jorden er fuld af dine Ejendomme.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Her er Havet stort og vidt til begge Sider; der er Vrimmel uden Tal, der er Dyr, de smaa med de store.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Der gaa Skibene; der er Leviathan, som du dannede til at lege derudi.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 De vente alle paa dig, at du skal give dem deres Føde i rette Tid.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Giver du dem, da sanke de; oplader du din Haand, da mættes de med godt.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Skjuler du dit Ansigt, da forfærdes de; tager du Aanden tilbage fra dem, da dø de og vende tilbage til deres Støv.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Udsender du din Aand, skabes de, og du fornyer Jordens Skikkelse.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Herrens Ære blive evindelig, Herren glæde sig over sine Gerninger!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Han ser til Jorden, og den bæver; han rører ved Bjergene, og de ryge.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Jeg vil synge for Herren, medens jeg lever, jeg vil lovsynge min Gud, medens jeg er til.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Maatte min Tale behage ham; jeg vil glædes i Herren.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Maatte dog Syndere udryddes af Jorden, og ugudelige ikke være ydermere! Min Sjæl, lov Herren! Halleluja.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
