Salme 102
1 En elendigs Bøn, naar han forsmægter og udøser sin Klage for Herrens Ansigt.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Herre! hør min Bøn og lad mit Raab komme til dig.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Skjul ikke dit Ansigt for mig paa den Dag, jeg er i Angest; bøj dit Øre til mig; paa den Dag jeg paakalder, skynd dig og bønhør mig!
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Thi mine Dage ere gaaede op i Røg, og mine Ben ere brændte som et Brandsted.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Mit Hjerte er rammet og tørret som en Urt; thi jeg har glemt at æde mit Brød.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Formedelst mine Klageraab hænge mine Ben ved mit Kød.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Jeg er bleven lig en Rørdrum i Ørken; jeg er bleven som en Ugle i det øde.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Jeg vaager og er bleven som en enlig Spurv paa Taget.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Mine Fjender have haanet mig den ganske Dag, de, som rase imod mig, sværge ved mig.
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Thi jeg har tæret Aske som Brød og blandet min Drik med Graad
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 for din Vredens og din Fortørnelses Skyld; thi du løftede mig op og kastede mig bort.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mine Dage are som en Skygge, der hælder, og jeg tørres som en Urt.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Men du, Herre! bliver evindelig, og din Ihukommelse fra Slægt til Slægt.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Du vil gøre dig rede, du vil forbarme dig over Zion; thi det er paa Tide, at du er den naadig; thi den bestemte Tid er kommen.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Thi dine Tjenere hænge med Behag ved dens Stene, og de have Medynk med dens Støv.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Og Hedningerne skulle frygte Herrens Navn, og alle Kongerne paa Jorden din Ære;
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 thi Herren har bygget Zion og har ladet sig se i sin Herlighed.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Han har vendt sit Ansigt til den enliges Bøn og ikke foragtet deres Bøn.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Dette skal skrives for den kommende Slægt; og det Folk, som skabes, skal love Herren.
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Thi han saa ned fra sin Helligdoms Højsæde; Herren saa fra Himmelen til Jorden
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 for at høre den bundnes Jamren, for at løse Dødsens Børn,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 for at de kunde forkynde Herrens Navn i Zion og hans Pris i Jerusalem,
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 naar Folkene samles til Hobe og Rigerne til at tjene Herren.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Han har ydmyget min Kraft paa Vejen, han har forkortet mine Dage.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Jeg siger: Min Gud! tag mig ikke bort midt i mine Dage, dine Aar vare fra Slægt til Slægt.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Du grundfæstede fordum Jorden, og Himlene er dine Hænders Gerning.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 De skulle forgaa; men du bestaar; og de skulle alle blive gamle som et Klædebon; du skal omskifte dem som en Klædning, og de omskiftes.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Men du er den samme, og dine Aar faa ingen Ende. Dine Tjeneres Børn skulle fæste Bo, og deres Sæd skal stadfæstes for dit Ansigt.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
