Ordsprogene 9
1 Visdommen har bygget sit Hus, har udhugget sine syv Piller;
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 hun har slagtet sit Slagtekvæg, blandet sin Vin og dækket sit Bord;
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 hun har udsendt sine Piger, hun kalder fra Toppene af Stadens Høje:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Hvo der er uvidende, den vende sig hid; og til den, som fattes Forstand, siger hun:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Kommer hid, æder af mit Brød, og drikker af Vinen, som jeg har blandet.
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Forlader Uvidenhed, saa skulle I leve, og gaar lige frem paa Forstandens Vej.
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Hvo som revser en Spotter, henter sig Spot, og hvo som irettesætter den ugudelige, faar Skændsel til Løn.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Sæt ikke en Spotter i Rette, at han ikke skal hade dig; sæt en viis i Rette, og han skal elske dig.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Giv den vise, og han skal blive visere; undervis den retfærdige, og han skal tage til i Lærdom.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Herrens Frygt er Visdoms Begyndelse, og Kundskab om den Hellige er Forstand.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 Thi ved mig skulle dine Dage blive mange, og flere Leveaar skulle vorde dig tillagte.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Dersom du er viis, er du viis til dit eget Gavn; men spotter du, skal du bære det alene.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Daarskaben er en urolig Kvinde, idel Uvidenhed, og kender ikke noget.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Og hun sidder ved sit Hus's Dør, paa en Stol paa Stadens Høje,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 for at kalde paa dem, som gaa forbi ad Vejen, dem, som vandre ret frem paa deres Stier;
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 hvo der er uvidende, den vende sig hid; og den, som fattes Forstand, ham taler hun til.
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Stjaalet Vand er sødt, og lønligt Brød er lækkert.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
