Ordsprogene 30
1 Agurs, Jakes Søns Ord, det varslende Ord, Udsagnet af Manden, til Ithiel, til Ithiel og Ukal.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Jeg var ufornuftigere end en Mand, og jeg havde ikke Forstand som et Menneske.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 Og jeg havde ikke lært Visdom eller kendt Kundskab om den Hellige.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Hvo for op til Himmelen og for ned? hvo samlede Vejret i sine Næver? hvo bandt Vandet i et Klædebon? hvo har fastsat alle Jordens Grænser? hvad er hans Navn? og hvad er hans Søns Navn? du ved det jo.
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Alt Guds Ord er lutret; han er et Skjold for dem, som forlade sig paa ham.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Læg intet til hans Ord, at han ikke skal straffe dig, og du skal staa som en Løgner.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Om tvende Ting har jeg bedet dig; nægt mig dem ej, før jeg dør:
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Lad Forfængelighed og Løgnens Ord være langt fra mig; giv mig ikke Armod eller Rigdom, men tildel mig mit beskikkede Brød;
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 at jeg ikke, naar jeg mættedes, skulde fornægte dig og sige: Hvo er Herren? eller naar jeg blev fattig, skulde stjæle og forgribe mig paa min Guds Navn.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Bagtal ikke en Træl for hans Herre, at han ikke skal forbande dig, og du skal bære Skyld.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Der er en Slægt, som bander sin Fader og ikke velsigner sin Moder;
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 der er en Slægt, som er ren i sine egne Øjne, og hvis Skarn dog ikke er aftoet;
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 der er en Slægt, hvis Øjne ere høje, og hvis Øjenlaage hæve sig i Vejret;
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 der er en Slægt, hvis Tænder ere Sværd, og hvis Kindtænder ere Knive, som vil fortære de elendige i Landet og de fattige iblandt Menneskene.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Blodsugersken har to Døtre, „giv hid! giv hid!“Der er tre, som ikke kunne mættes, fire, som ikke sige: „Nok!“
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Dødsriget og det ufrugtbare Moderliv; Jorden bliver ikke mæt af Vand, og Ilden siger ikke: „Nok!“ (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Et Øje, som spotter Faderen og lader haant om at lyde Moderen, det skulle Ravnene ved Bækken udhugge, og Ørneunger skulle æde det.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Tre Ting ere mig forunderlige; og fire Ting kender jeg ikke:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 Ørnens Vej imod Himmelen, Slangens Vej over Klippen, Skibets Vej midt paa Havet, og en Mands Vej til en Jomfru.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Saa er en Horekvindes Vej; hun spiser og afvisker sin Mund og siger: Jeg har ikke gjort Uret.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Under tre ryster et Land, og under fire kan det ikke holde ud:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 Under en Træl, naar han kommer til at herske; og en Daare, naar han bliver mæt af Brød;
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 under en forhadt Kvinde, naar hun bliver gift; og en Trælkvinde, naar hun bliver sin Frues Arving.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Der er fire smaa paa Jorden, dog ere de vise, saare vise:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Myrerne ere ikke et stærkt Folk, alligevel berede de deres Spise om Sommeren;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 Kaninerne ere et afmægtigt Folk, dog indrette de deres Hus i Klippen;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 Græshopperne have ingen Konge, alligevel drage de ud, alle i sluttet Skare;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 Firbenet griber fat med Hænder, og dog er det i Kongepaladser.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Der er tre, som have et smukt Skridt, og fire, som have en smuk Gang:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 Løven, som er vældig iblandt Dyrene og ikke viger tilbage for nogens Ansigt;
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 Hesten, som er omgjordet om Lænderne; Bukken; og en Konge, som ingen tør rejse sig imod.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Har du handlet daarligt, der du ophøjede dig, og har du tænkt ondt, da læg Haand paa Mund!
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Thi den, som trykker Mælk, faar Ost derudaf; og den, som trykker Næsen, faar Blod derudaf; og den, som trykker Vrede, faar Trætte derudaf.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
