Ordsprogene 26

1 Som Sneen om Sommeren og som Regnen om Høsten saa passer Ære ikke for en Daare.

Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.

2 Som en Spurv i Fart, som en Svale i Flugt saaledes vil en Forbandelse, som sker uden Aarsag, ikke træffe ind.

Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.

3 En Svøbe er for Hesten og en Tømme for Asenet og et Ris for Daarers Ryg.

Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.

4 Svar ej en Daare efter hans Taabelighed, at ikke ogsaa du skal blive ham lig.

Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

5 Svar en Daare efter hans Taabelighed, at han ikke skal være viis i sine egne Øjne.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.

6 Fødderne hugger den af sig, og Fortrædelighed maa den drikke, som sender Bud ved en Daare.

Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.

7 Tager Benene fra den halte og Tankesproget bort, som er i Daarers Mund.

Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.

8 Som den, der binder Stenen fast i Slyngen, saa er den, der giver en Daare Ære.

Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.

9 Som en Tjørnekæp, der kommer i den druknes Haand, saa er Tankesproget i Daarers Mund.

Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.

10 Som en Pil, der saarer alt, saa er den, der lejer en Daare, og den, der lejer vejfarende.

Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.

11 Ligesom en Hund vender sig til sit eget Spy, saa er Daaren, som gentager sin Taabelighed.

Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.

12 Har du set en Mand, som er viis i sine egne Øjne, da er der mere Forhaabning om en Daare end om ham.

Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.

13 Den lade siger: Der er en grum Løve paa Vejen, en Løve paa Gaderne.

Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“

14 Som Døren drejer sig om paa sine Hængsler, saa den lade paa sin Seng.

Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.

15 Den lade stikker sin Haand i Fadet; det bliver ham besværligt at lade den komme til sin Mund igen.

Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.

16 Den lade er visere i sine egne Øjne end syv, som svare forstandigt.

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

17 Som den, der griber Hunden fat ved Ørene, saa er den, der gaar forbi og kommer i Vrede over en Trætte, der ikke kommer ham ved.

Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.

18 Som en gal, der udkaster Gnister, Pile og Død,

Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,

19 saa er den Mand, der besviger sin Næste og siger: Skæmter jeg ikke?

так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“

20 Naar der intet Ved er mere, udslukkes Ilden; og naar der ingen Bagvadsker er, stilles Trætte.

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.

21 Kul til Gløder og Ved til Ild: Saa er en trættekær Mand til at optænde Kiv.

Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.

22 En Bagvadskers Ord lyde som Skæmt, dog trænge de ind i inderste Bug.

Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.

23 Som et Potteskaar, der er overdraget med urent Sølv, saa ere brændende Læber og et ondt Hjerte.

Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —

24 Den hadefulde forstiller sig med sine Læber, men inden i sig nærer han Svig.

устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:

25 Naar han gør sin Røst yndig, da tro ham ikke; thi der er syv Vederstyggeligheder i hans Hjerte.

коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!

26 Den, hvis Had er skjult ved Bedrag, hans Ondskab skal blive aabenbaret i Forsamlingen.

Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.

27 Hvo som graver en Grav, skal selv falde i den; og hvo som vælter en Sten op, paa ham skal den falde tilbage.

Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.

28 En falsk Tunge hader dem, som den har knust, og en glat Mund bereder Fald.

Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.