Ordsprogene 24
1 Vær ikke misundelig paa onde Mennesker, og hav ikke Lyst til at være hos dem!
Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
2 Thi deres Hjerte grunder paa Ødelæggelse, og deres Læber udtale, hvad der er til Fortræd.
бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
3 Ved Visdom bygges et Hus, og ved Forstand befæstes det;
Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
4 og ved Kundskab blive Kamrene fulde af alt dyrebart og yndigt Gods.
А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
5 En viis Mand er stærk, og en kyndig Mand styrker sin Kraft.
Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
6 Thi efter Vejledning skal du føre din Krig, og hvor mange Raadgivere ere, der er Frelse.
Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
7 Visdommen er for høj for en Daare, for Retten skal han ikke oplade sin Mund.
Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
8 Hvo som tænker paa at gøre ondt, ham kalder man en skalkagtig Mand.
Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
9 Daarskabs Anslag er Synd, og en Spotter er en Vederstyggelighed iblandt Folk.
Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
10 Du viste Svaghed paa Nødens Dag; din Kraft var ringe.
Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
11 Red dem, som føres til Døden, dem, som vaklende drage hen at miste Livet; maatte du dog holde dem tilbage!
Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
12 Naar du siger: „Se, vi kende det ikke‟, mon da ikke den, som prøver Hjerter, forstaar det, og den, som tager Vare paa din Sjæl, kender det, saa at han betaler et Menneske efter dets Gerning?
Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
13 Æd Honning, min Søn! thi den er god, og Honningkage er sød for din Gane;
Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
14 lær saaledes Visdom for din Sjæl; naar du finder den, og der er en Eftertid, skal din Forhaabning ikke tilintetgøres.
отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
15 Lur ikke, du ugudelige! paa den retfærdiges Bolig; ødelæg ikke hans Hjem!
Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
16 Thi en retfærdig kan falde syv Gange og staa op igen; men de ugudelige skulle styrte i Ulykken.
бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
17 Glæd dig ikke, naar din Fjende falder, og lad dit Hjerte ikke fryde sig, naar han snubler;
Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
18 at ikke Herren skal se det, og det maatte være ondt i hans Øjne, og han skal vende sin Vrede fra ham til dig.
щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
19 Lad ikke din Vrede optændes imod de onde; vær ikke misundelig paa de ugudelige!
Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 Thi den onde skal ingen Eftertid have; de ugudeliges Lampe skal udslukkes.
бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
21 Min Søn! frygt Herren og Kongen; bland dig ikke iblandt dem, der hige efter Forandringer!
Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
22 Thi Ulykke fra dem kommer hastelig, og Fordærvelse fra dem begge — hvo kender den?
бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 Ogsaa dette er af de vise: At anse Personer i Dommen er ikke godt.
І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
24 Hvo som siger til den skyldige: Du er retfærdig, ham skulle Folkeslægter forbande; Folkefærd skulle vredes paa ham.
Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
25 Men dem, som straffe ham, skal det gaa vel, og der skal komme en god Velsignelse over dem.
А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
26 Kys paa Læber giver den, som svarer med rette Ord.
Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Beskik din Gerning derude, og gør den færdig for dig paa Ageren; byg saa siden dit Hus!
Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
28 Bliv ikke letsindigt Vidne imod din Næste; og du skulde besvige med dine Læber?
Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
29 Sig ikke: Ligesom han gjorde mig, saa vil jeg gøre ham; jeg vil betale enhver efter hans Gerning.
Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
30 Jeg gik over en lad Mands Ager og over et uforstandigt Menneskes Vingaard,
Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
31 og se, den var aldeles løbet op i Tidsler, dens Overflade var skjult med Nælder, og Stengærdet derom var nedbrudt.
і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
32 Der jeg saa det, lagde jeg mig det paa Hjerte; jeg saa til, jeg annammede en Lærdom:
І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
33 At sove lidt, at slumre lidt, at folde Hænderne lidt for at ligge —,
„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
34 saa skal din Armod komme som en Vandringsmand og din Mangel som skjoldvæbnet Mand.
і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
