Ordsprogene 23
1 Naar du sidder til Bords hos en Hersker, da agt vel paa, hvad der staar for dit Ansigt,
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 og at du sætter en Kniv paa din Strube, hvis du har Begærlighed.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Fat ikke Lyst til hans Livretter, da det er bedragerisk Mad.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Anstreng dig ikke for at blive rig, brug ej din Forstand dertil!
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Skulde du lade dine Øjne flyve efter det, da det ikke er der? thi det skal gøre sig Vinger som en Ørn, der flyver imod Himmelen.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Æd ikke Brød hos den, der har et ondt Øje, og hav ikke Lyst til hans Livretter!
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 Thi ligesom han tænker i sit Hjerte, saa er han; han siger til dig: Æd og drik; men hans Hjerte er ikke med dig.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Din Mundfuld, som du har spist, skal du udspy og have spildt dine liflige Ord.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Tal ikke for Daarens Øren; thi han foragter din Tales Klogskab.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Flyt ikke det gamle Landemærke, og kom ikke paa de faderløses Agre!
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 Thi deres Løser er stærk; han skal udføre deres Sag imod dig.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Vend dit Hjerte til Undervisning og dine Øren til Kundskabs Ord!
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Vægre dig ikke ved at tugte den unge; thi slaar du ham med Riset, dør han ikke deraf.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Min Søn! dersom dit Hjerte er viist, skal ogsaa mit Hjerte glæde sig,
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 og mine Nyrer skulle fryde sig, naar dine Læber tale Retvished.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Lad dit Hjerte ikke være misundeligt imod Syndere, men bliv hver Dag i Herrens Frygt!
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 Thi kommer der en Eftertid, saa vil din Forhaabning ikke tilintetgøres.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Hør du, min Søn! og bliv viis, og lad dit Hjerte gaa lige frem ad Vejen.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Vær ikke iblandt Vindrankere, iblandt dem, som fraadse i Kød.
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 Thi en Dranker og Fraadser skal blive fattig; og Søvn klæder en i Pjalter.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Adlyd din Fader, som avlede dig, og foragt ikke din Moder, naar hun bliver gammel.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Køb Sandhed, og sælg den ej, saa og Visdom, Lærdom og Forstand.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Den retfærdiges Fader skal fryde sig; den, som avler en viis, skal glædes ved ham.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Lad din Fader og din Moder glædes, og lad hende, som fødte dig, fryde sig!
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Min Søn! giv mig dit Hjerte, og lad dine Øjne have Behag i mine Veje.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Thi Skøgen er en dyb Grav og den fremmede Kvinde en snæver Brønd.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 Hun ligger paa Lur som efter Rov og formerer Tallet paa de troløse iblandt Menneskene.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Hvo har Ak? hvo har Ve? hvo har Trætter? hvo har Bekymring? hvo har Saar uden Skel? hvo har røde Øjne?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 De, som sidde længe ved Vinen, de, som gaa ind at prøve den stærke Drik.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Se ikke til Vinen, hvor den er rød, hvor den perler i Bægeret; glat gaar den ned.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Til sidst skal den bide som en Slange og stikke som en Basilisk;
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 dine Øjne ville se efter fremmede Kvinder, og dit Hjerte vil tale forvendte Ting;
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 og du vil blive som den, der sover midt paa Havet, og som den, der sover paa Toppen af Masten:
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 „De sloge mig, det smertede mig ikke; de stødte mig, jeg fornam det ikke; naar skal jeg opvaagne? jeg vil søge den endnu engang.‟
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
