Ordsprogene 18
1 Særlingen søger sin egen Lyst; han vælter sig ind paa alt det, som staar fast.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Daaren har ikke Behag i Forstand, men deri, at hans Hjerte aabenbarer sig.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 Naar en ugudelig kommer, kommer ogsaa Foragt og med Skammen Forhaanelse.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 Ord i en Mands Mund ere dybe Vande, en sprudlende Bæk, Visdoms Kilde.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 Det er ikke godt at anse den ugudeliges Person, at gøre en retfærdig Uret i Dommen.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Daarens Læber blande sig i Trætte, og hans Mund raaber efter Slag.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 Daarens Mund er en Fordærvelse for ham selv, og hans Læber ere en Snare for hans Sjæl.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 En Bagvadskers Ord lyde som Skæmt, dog trænge de ind i inderste Bug.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 Ogsaa den, som er efterladen i sin Gerning, er Broder til den, som er en Ødeland.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 Herrens Navn er et fast Taarn, den retfærdige løber til det og bliver beskyttet.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Den riges Gods er hans faste Stad og som en høj Mur i hans egen Tanke.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Foran Undergang hovmoder en Mands Hjerte sig; og foran Ære gaar Ydmyghed.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 Naar nogen giver Svar, før han hører, er det ham en Daarskab og Skam.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 En Mands Mod opholder ham i hans Sygdom; men naar Modet er nedslaaet, hvo kan bære det?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 Den forstandiges Hjerte køber Kundskab, og de vises Øre søger efter Kundskab.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 Et Menneskes Gave gør Rum for ham og fører ham frem for store Herrer.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 Den, som er den første i sin Trætte, synes at have Ret; men hans Modpart kommer og prøver ham.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 Lodden gør, at Trætter ophøre, og den gør Skel imellem de mægtige.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 En Broder er mere genstridig end en fast Stad, og Trætter med ham ere som Stænger for et Palads.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 En Mands Bug skal mættes af hans Munds Frugt, han skal mættes af sine Læbers Frembringelser.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Død og Liv ere i Tungens Vold, og hvo den elsker, skal æde dens Frugt.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Hvo der har fundet en Hustru, har fundet en god Ting og bekommer en Velbehagelighed af Herren.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 Den fattige taler med ydmyg Bøn; men en rig svarer med haarde Ord.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 En Mand med mange Venner vil finde sig ilde stedt; men der er den Ven, som hænger fastere ved end en Broder.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
