Ordsprogene 17
1 Bedre er en tør Bid og Ro derhos end et Hus fuldt af slagtet Kvæg med Trætte.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 En klog Tjener skal herske over en Søn, som gør Skam, og han skal dele Arv midt iblandt Brødre.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Diglen er til Sølvet og Ovnen til Guldet; men den, som prøver Hjerterne, er Herren.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Den onde agter paa uretfærdige Læber; Løgneren laaner Øre til den Tunge, der arbejder paa Fordærvelse.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Hvo som bespotter den fattige, forhaaner hans Skaber; hvo som glæder sig over Ulykke, skal ikke agtes uskyldig.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Børnebørn ere de gamles Krone, og Børnenes Pryd er deres Fædre.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Det staar ikke en Daare vel an at tale høje Ord, meget mindre en Fyrste at tale Løgn.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Skænk er en yndig Sten i deres Øjne, som modtage den; hvor som helst den vender sig hen, gør den Lykke.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Hvo som skjuler Overtrædelse, søger Kærlighed; men hvo som ripper op i en Sag, fjerner en fortrolig.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Skænd trænger dybere ind hos en forstandig end at slaa en Daare hundrede Gange.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Den onde søger kun at vise Genstridighed, men et grusomt Bud skal sendes imod ham.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Lad en Mand møde en Bjørn, som Ungerne ere fratagne, kun ikke en Daare i hans Taabelighed.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Hvo som gengiver godt med ondt, fra hans Hus skal det onde ikke vige.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Hvo som begynder Trætte, aabner for Vand; opgiv derfor Trætten, førend den vælter sig frem.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Den, som frikender den ugudelige, og den, som kender den retfærdige skyldig, ere begge Herren en Vederstyggelighed.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Hvortil skal dog Penge i Daarens Haand? er det for at købe Visdom, da han dog ikke har Forstand?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 En Ven elsker altid, men en Broder fødes til Hjælp i Nød.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Et Menneske, som fattes Forstand, giver Haandslag og gaar i Borgen hos sin Næste.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Hvo der elsker Trætte, elsker Overtrædelse; hvo som søger Undergang, gør sin Dør høj.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Den, som er vanartig i Hjertet, skal ikke finde godt; og den, som taler forvendt med sin Tunge, skal falde i Ulykke.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Den, som avler en Daare, ham bliver det til Bedrøvelse, og en Daares Fader skal ikke glæde sig.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Et glad Hjerte er en god Lægedom; men et nedslaaet Mod udtørrer Benene.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Den ugudelige tager Gave i Smug for at bøje Rettens Stier.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 For den forstandiges Ansigt er Visdommen; men en Daares Øjne ere ved Jordens Ende.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 En daarlig Søn er sin Fader en Harm og sin Moder en Bedrøvelse.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Det er end ikke godt at lægge Bøder paa den retfærdige eller at slaa ædle Mænd tvært imod Ret.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Den, som sparer sine Ord, besidder Kundskab, og en koldsindig Mand er forstandig.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Ogsaa en Daare, om han tav, kunde regnes for viis; den, som holder sine Læber til, er forstandig.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
