Ordsprogene 13
1 En viis Søn modtager sin Faders Tugt; men en Spotter hører ikke paa Irettesættelse.
Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
2 Af sin Munds Frugt nyder en Mand godt; men de troløses Sjæl høster Krænkelse.
З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
3 Hvo som vogter sin Mund, bevarer sin Sjæl; den, som lader sine Læber vidt op, ham er det til Fordærvelse.
Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
4 Den lades Sjæl begærer og faar intet; men de flittiges Sjæl næres rigeligt.
Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
5 Den retfærdige hader Løgns Ord; men den ugudelige gør Skam og Vanære.
Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
6 Retfærdighed bevarer den, som vandrer oprigtigt sin Vej; men Ugudelighed styrter Synderen.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
7 Der er den, som holder sig for rig og har dog intet; og den, som holder sig for fattig og har meget Gods.
Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
8 En Mands Rigdom er Løsepenge for hans Liv! men en fattig hører ikke paa Irettesættelse.
Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
9 De retfærdiges Lys skinner frydeligt; men de ugudeliges Lampe skal udslukkes.
Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
10 Ved Hovmod foraarsager man kun Trætte; men hos dem, som lade sig raade, er Visdom.
Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
11 Gods formindskes ved Forfængelighed; men hvo som samler i Haanden, forøger det.
Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
12 Forventning, som forhales, krænker Hjertet; men naar det kommer, som man begærer, da er det et Livsens Træ.
Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
13 Hvo som foragter Ordet, bereder sig Fordærvelse; men hvo som frygter Budet, han faar Løn derfor.
Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
14 Den vises Lærdom er Livets Kilde, saa at man viger fra Dødens Snarer.
Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
15 En god Forstand giver Naade; men de troløses Vej er haard.
Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
16 Hver, som er klog, gør sine Ting med Forstand; men Daaren udbreder Taabelighed.
Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
17 Et ugudeligt Sendebud falder i Ulykke; men et trofast Bud er Lægedom.
Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
18 Hvo, som lader Tugt fare, faar Armod og Skam; men den, som agter paa Revselse, faar Ære.
Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
19 Naar det sker, som man begærer, da er det sødt for Sjælen; men at vige fra ondt, er Daarer en Vederstyggelighed.
Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
20 Den, som omgaas med vise, bliver viis, men den, som er Ven med Daarer, faar Ulykke.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
21 Ulykke forfølger Syndere; men den retfærdige betales med godt.
Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
22 Den gode efterlader Børnebørn en Arv; men Synderes Gods er gemt til den retfærdige.
Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
23 Den fattiges nyopdyrkede Land yder megen Føde; men der er den, som gaar til Grunde, fordi han ikke gør Ret.
Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
24 Hvo som sparer sit Ris, hader sin Søn; men den, som elsker ham, tugter ham tidligt.
Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
25 Den retfærdige kan spise, til hans Sjæl bliver mæt; men de ugudeliges Bug skal lide Mangel.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
