Ordsprogene 12
1 Hvo, som elsker Tugt, elsker Kundskab; men hvo, som hader Revselse, er ufornuftig.
Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Den gode vinder Velbehag af Herren; men den rænkefulde Mand finder Fordømmelse.
Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 Et Menneske befæstes ikke ved Ugudelighed; men de retfærdiges Rod rokkes ikke.
Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 En duelig Hustru er sin Mands Krone; men naar hun beskæmmer ham, er hun som Raaddenhed i hans Ben.
Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 De retfærdiges Tanker ere Ret; de ugudeliges Raadslag er Svig.
Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 De ugudeliges Tale er om at lure paa Blod; men de oprigtiges Mund bringer Redning.
Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 De ugudelige skulle omkastes, saa at de ikke ere mere til; men de retfærdiges Hus skal bestaa.
Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 En Mand roses efter sin Forstands Beskaffenhed; men den, som er forvendt i Hjertet, bliver til Foragt.
Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Den, som er ringe agtet og har en Træl, er bedre faren end den, som ærer sig selv og fattes Brød.
Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Den retfærdige har Omsorg for sit Kvægs Liv; men de ugudeliges Barmhjertighed er Grusomhed.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Den, som dyrker sin Jord, mættes med Brød; men den, som løber efter Løsgængere, fattes Forstand.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Den ugudelige attraar Snaren, der er lagt for de onde; men de retfærdige slaa Rod.
Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 I Læbers Forsyndelse er der en Snare for den onde; men den retfærdige skal komme ud af Angest.
Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 En Mand skal mættes med godt af sin Munds Frugt, og hvad et Menneskes Hænder have fortjent, skal gengældes ham.
Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 Daarens Vej er ret i hans egne Øjne, men den, som hører efter Raad, er viis.
Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 Daarens Fortørnelse giver sig til Kende samme Dag; men den, som skjuler Forsmædelse er klog.
Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Den, som aander Trofasthed, forkynder, hvad Ret er; men et falsk Vidne forkynder Svig.
Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Der er den, som taler ubetænksomme Ord, der ere som Kaardestik; men de vises Tunge er Lægedom.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 Sandheds Læbe bestaar altid; men Falskheds Tunge bliver kun et Øjeblik.
Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 Der er Svig i deres Hjerte; som optænke ondt; men for dem, som raade til Fred, er der Glæde.
В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Den retfærdige skal ingen som helst Ulykke vederfares; men de ugudelige have fuldt op af ondt.
Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Falske Læber ere Herren en Vederstyggelighed; men de, som handle trolig, ere ham en Velbehagelighed.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 Et klogt Menneske skjuler sin Kundskab; men Daarers Hjerte udraaber deres Daarskab.
Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 De flittiges Haand skal komme til at herske; men Ladhed skal vorde trælbunden.
Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Bekymring i en Mands Hjerte nedbøjer det; men et godt Ord glæder det.
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Den retfærdige vejleder sin Ven; men de ugudeliges Vej vildleder dem selv.
Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Den lade skal ikke stege sin Jagt; men den flittige er en dyrebar Skat for et Menneske.
Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 Paa Retfærdigheds Sti er Liv, og dens banede Vej er ikke til Døden.
В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
