Matthæus 15
1 Da kommer der fra Jerusalem Farisæere og skriftkloge til Jesus og sige:
Тоді деякі фарисеї та книжники з Єрусалима підійшли до Ісуса й запитали:
2 „Hvorfor overtræde dine Disciple de gamles Overlevering? thi de to ikke deres Hænder, naar de holde Maaltid.”
―Чому Твої учні порушують звичай наших батьків? Вони їдять, не помивши своїх рук.
3 Men han svarede og sagde til dem: „Hvorfor overtræde ogsaa I Guds Bud for eders Overleverings Skyld?
Він же відповів їм: ―А чому ж ви порушуєте заповідь Божу через ваш звичай?
4 Thi Gud har paabudt og sagt: „Ær din Fader og din Moder;” og: „Den, som bander Fader eller Moder, skal visselig dø.”
Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір», а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»
5 Men I sige: „Den, som siger til sin Fader eller sin Moder: „Det, hvormed du skulde være hjulpet af mig, skal være en Tempelgave,” han skal ingenlunde ære sin Fader eller sin Moder.”
Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,
6 Og I have ophævet Guds Lov for eders Overleverings Skyld.
той [може] не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.
7 I Hyklere! Rettelig profeterede Esajas om eder, da han sagde:
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:
8 „Dette Folk ærer mig med Læberne; men deres Hjerte er langt borte fra mig.
«Цей народ шанує Мене лише устами, а серце його далеко від Мене.
9 Men de dyrke mig forgæves, idet de lære Lærdomme, som ere Menneskers Bud.”
Даремно вони поклоняються Мені, навчаючи людей людських заповідей».
10 Og han kaldte Folkeskaren til sig og sagde til dem: „Hører og forstaar!
Покликавши народ, [Ісус] промовив до них: «Слухайте та зрозумійте!
11 Ikke det, som gaar ind i Munden, gør Mennesket urent, men det, som gaar ud af Munden, dette gør Mennesket urent.”
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але те, що виходить з уст, оскверняє людину».
12 Da kom hans Disciple hen og sagde til ham: „Ved du, at Farisæerne bleve forargede, da de hørte den Tale?”
Тоді учні підійшли до Нього й сказали: ―Чи знаєш, що фарисеї образилися, почувши [ці] слова?
13 Men han svarede og sagde: „Enhver Plantning, som min himmelske Fader ikke har plantet, skal oprykkes med Rode.
[Ісус] відповів: ―Кожна рослина, яка не була посаджена Моїм Небесним Отцем, буде викоренена.
14 Lader dem fare, det er blinde Vejledere for blinde; men naar en blind leder en blind, falde de begge i Graven.”
Облиште їх, вони сліпі поводирі сліпців. Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15 Men Peter svarede og sagde til ham: „Forklar os Lignelsen!”
Петро у відповідь сказав: ―Поясни нам цю притчу.
16 Og han sagde: „Ere ogsaa I endnu saa uforstandige?
Тоді [Ісус] запитав: ―Невже ви ще не розумієте?
17 Forstaa I endnu ikke, at alt, hvad der gaar ind i Munden, gaar i Bugen og føres ud ad den naturlige Vej?
Не знаєте, що все, що входить в уста, потрапляє в шлунок і виходить геть?
18 Men det, som gaar ud af Munden, kommer ud fra Hjertet, og det gør Mennesket urent.
А те, що виходить з уст, походить із серця, саме це й оскверняє людину.
19 Thi ud fra Hjertet kommer der onde Tanker, Mord, Hor, Utugt, Tyverier, falske Vidnesbyrd, Forhaanelser.
Бо з серця виходять погані думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіж, неправдиві свідчення та богохульство.
20 Det er disse Ting, som gøre Mennesket urent; men at spise med utoede Hænder gør ikke Mennesket urent.”
Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє людини.
21 Og Jesus gik bort derfra og drog til Tyrus's og Sidons Egne.
Вийшовши звідти, Ісус пішов до земель Тира й Сидона.
22 Og se, en kananæisk Kvinde kom fra disse Egne, raabte og sagde: „Herre, Davids Søn! forbarm dig over mig! min Datter plages ilde af en ond Aand.”
І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи: ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
23 Men han svarede hende ikke et Ord. Da traadte hans Disciple til, bade ham og sagde: „Skil dig af med hende, thi hun raaber efter os.”
Але [Ісус] нічого не відповів їй. Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи: ―[Допоможи] їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
24 Men han svarede og sagde: „Jeg er ikke udsendt uden til de fortabte Faar af Israels Hus.”
У відповідь Він сказав: ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.
25 Men hun kom og kastede sig ned for ham og sagde: „Herre, hjælp mig!”
Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала: ―Господи, допоможи мені!
26 Men han svarede og sagde: „Det er ikke smukt at tage Børnenes Brød og kaste det for de smaa Hunde.”
Він же відповів: ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.
27 Men hun sagde: „Jo, Herre! de smaa Hunde æde jo dog ogsaa af de Smuler, som falde fra deres Herrers Bord.”
Проте вона сказала: ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
28 Da svarede Jesus og sagde til hende: „O Kvinde, din Tro er stor, dig ske, som du vil!” Og hendes Datter blev helbredet fra samme Time.
Тоді Ісус відповів їй: ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш. І тієї ж миті її донька була зцілена.
29 Og Jesus gik bort derfra og kom hen til Galilæas Sø, og han gik op paa Bjerget og satte sig der.
Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
30 Og store Skarer kom til ham og havde lamme, blinde, stumme, Krøblinger og mange andre med sig; og de lagde dem for hans Fødder, og han helbredte dem,
І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших [хворих]. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
31 saa at Skaren undrede sig, da de saa, at stumme talte, Krøblinger bleve raske, lamme gik, og blinde saa; og de priste Israels Gud.
Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Men Jesus kaldte sine Disciple til sig og sagde: „Jeg ynkes inderligt over Skaren; thi de have allerede tøvet hos mig tre Dage og have intet at spise; og lade dem gaa fastende bort vil jeg ikke, for at de ikke skulle vansmægte paa Vejen.”
Ісус же покликав Своїх учнів та сказав: ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.
33 Og hans Disciple sige til ham: „Hvorfra skulle vi faa saa mange Brød i en Ørken, at vi kunne mætte saa mange Mennesker?”
Учні спитали Його: ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
34 Og Jesus siger til dem: „Hvor mange Brød have I?” Men de sagde: „Syv og nogle faa Smaafisk.”
Ісус сказав їм: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім і декілька малих рибин.
35 Og han bød Skaren at sætte sig ned paa Jorden
Він звелів людям сісти на землю.
36 og tog de syv Brød og Fiskene, takkede, brød dem og gav Disciplene dem, og Disciplene gave dem til Skarerne.
Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні [роздали] людям.
37 Og de spiste alle og bleve mætte; og de opsamlede det, som blev tilovers af Stykkerne, syv Kurve fulde.
Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
38 Men de, som spiste, vare fire Tusinde Mænd, foruden Kvinder og Børn.
Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39 Og da han havde ladet Skarerne gaa bort, gik han om Bord i Skibet og kom til Magadans Egne.
Відпустивши людей, [Ісус] сів у човен та відплив до землі Магадана.
