Johannes 10
1 „Sandelig, sandelig, siger jeg eder, den, som ikke gaar ind i Faarefolden gennem Døren, men stiger andensteds over, han er en Tyv og en Røver.
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2 Men den, som gaar ind igennem Døren, er Faarenes Hyrde.
Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3 For ham lukker Dørvogteren op, og Faarene høre hans Røst; og han kalder sine egne Faar ved Navn og fører dem ud.
Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4 Og naar han har ført alle sine egne Faar ud, gaar han foran dem; og Faarene følge ham, fordi de kende hans Røst.
як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5 Men en fremmed ville de ikke følge, men de ville fly fra ham, fordi de ikke kende de fremmedes Røst.”
За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6 Denne Lignelse sagde Jesus til dem; men de forstode ikke, hvad det var, som han talte til dem.
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7 Jesus sagde da atter til dem: „Sandelig, sandelig, siger jeg eder, jeg er Faarenes Dør.
Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8 Alle de, som ere komne før mig, ere Tyve og Røvere; men Faarene hørte dem ikke.
Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9 Jeg er Døren; dersom nogen gaar ind igennem mig, han skal frelses; og han skal gaa ind og gaa ud og finde Føde.
Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10 Tyven kommer ikke uden for at stjæle og slagte og ødelægge; jeg er kommen, for at de skulle have Liv og have Overflod.
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11 Jeg er den gode Hyrde; den gode Hyrde sætter sit Liv til for Faarene.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12 Men Lejesvenden, som ikke er Hyrde, hvem Faarene ikke høre til, ser Ulven komme og forlader Faarene og flyr, og Ulven røver dem og adspreder dem,
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.
13 fordi han er en Lejesvend og ikke bryder sig om Faarene.
Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14 Jeg er den gode Hyrde, og jeg kender mine, og mine kende mig,
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15 ligesom Faderen kender mig, og jeg kender Faderen; og jeg sætter mit Liv til for Faarene.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16 Og jeg har andre Faar, som ikke høre til denne Fold; ogsaa dem bør jeg føre, og de skulle høre min Røst; og der skal blive een Hjord, een Hyrde.
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17 Derfor elsker Faderen mig, fordi jeg sætter mit Liv til for at tage det igen.
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18 Ingen tager det fra mig, men jeg sætter det til af mig selv. Jeg har Magt til at sætte det til, og jeg har Magt til at tage det igen. Dette Bud modtog jeg af min Fader.”
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19 Der blev atter Splid iblandt Jøderne for disse Ords Skyld.
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20 Og mange af dem sagde: „Han er besat og raser, hvorfor høre I ham?”
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21 Andre sagde: „Dette er ikke Ord af en besat; mon en ond Aand kan aabne blindes Øjne?”
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?
22 Men Tempelvielsens Fest indtraf i Jerusalem. Det var Vinter;
Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23 og Jesus gik omkring i Helligdommen, i Salomons Søjlegang.
І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.
24 Da omringede Jøderne ham og sagde til ham: „Hvor længe holder du vor Sjæl i Uvished? Dersom du er Kristus, da sig os det rent ud!”
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25 Jesus svarede dem: „Jeg har sagt eder det, og I tro ikke. De Gerninger, som jeg gør i min Faders Navn, de vidne om mig;
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26 men I tro ikke, fordi I ikke ere af mine Faar.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27 Mine Faar høre min Røst, og jeg kender dem, og de følge mig,
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
29 Min Fader, som har givet mig dem, er større end alle; og ingen kan rive noget af min Faders Haand.
Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30 Jeg og Faderen, vi ere eet.”
Я і Отець одно.
31 Da toge Jøderne atter Stene op for at stene ham.
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32 Jesus svarede dem: „Mange gode Gerninger har jeg vist eder fra min Fader; for hvilken af disse Gerninger stene I mig?”
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?
33 Jøderne svarede ham: „For en god Gerning stene vi dig ikke, men for Gudsbespottelse, og fordi du, som er et Menneske, gør dig selv til Gud.”
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34 Jesus svarede dem: „Er der ikke skrevet i eders Lov: Jeg har sagt: I ere Guder?
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35 Naar den nu har kaldt dem Guder, til hvem Guds Ord kom (og Skriften kan ikke rokkes),
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,
36 sige I da til den, hvem Faderen har helliget og sendt til Verden: Du taler bespotteligt, fordi jeg sagde: Jeg er Guds Søn?
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?
37 Dersom jeg ikke gør min Faders Gerninger, saa tror mig ikke!
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.
38 Men dersom jeg gør dem, saa tror Gerningerne, om I end ikke ville tro mig, for at I kunne indse og erkende, at Faderen er i mig, og jeg i Faderen.”
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39 De søgte da atter at gribe ham; og han undslap af deres Haand.
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40 Og han drog atter bort hinsides Jordan til det Sted, hvor Johannes først døbte, og han blev der.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41 Og mange kom til ham, og de sagde: „Johannes gjorde vel intet Tegn; men alt, hvad Johannes sagde om denne, var sandt.”
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42 Og mange troede paa ham der.
І увірували там многі в Него.
