Job 39
1 Ved du Tiden, naar Stengederne føde? har du taget Vare paa, naar Hinderne ville føde?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Tæller du de Maaneder, som de fylde, eller ved du Tiden, naar de føde?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 De bøje sig sammen, de føde deres Unger og kaste deres Byrde.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Deres Unger blive stærke, de blive store paa Marken, de gaa ud og komme ikke tilbage til dem.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Hvo har ladet Vildæselet ud i det frie? og hvo løste Skovæselets Baand,
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 hvilket jeg har givet den slette Mark til dets Hjem og Saltørkenen til dets Bo.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Det ler ad Stadens Tummel; det hører ikke Driverens Buldren.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Hvad det opsporer paa Bjergene, er dets Føde, og det søger efter alt det grønne.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Mon Enhjørningen har Lyst til at trælle for dig? mon den vil blive Natten over ved din Krybbe?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Kan du tvinge Enhjørningen ved dens Reb til at holde Furen? mon den vil harve Dalene efter dig?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Kan du forlade dig paa den, fordi dens Kraft er stor? og kan du overlade den dit Arbejde?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Kan du tro den til, at den vil føre dig din Sæd hjem og samle den hen til din Tærskeplads?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Strudsenes Vinge svinger sig lystigt; mon det er Storkens Vinge og Fjer?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Nej, den overlader sine Æg til Jorden og lader dem varmes i Støvet,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 og den glemmer, at en Fod kunde trykke dem i Stykker, og et vildt Dyr paa Marken søndertræde dem.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Den handler haardt med sine Unger, som vare de ikke dens egne; er dens Møje end forgæves, er den uden Frygt.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Thi Gud har ladet den glemme Visdom og har ikke givet den Del i Forstand.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Paa den Tid, naar den svinger sig i Højden, da beler den Hesten og den, der rider paa den.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Kan du give Hesten Styrke eller klæde dens Hals med flagrende Manke?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Kan du gøre, at den springer som Græshoppen? dens prægtige Prusten er forfærdelig.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Den skraber i Dalen og fryder sig i Kraft; den farer frem imod den, som bærer Rustning
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Den ler ad Frygt og forskrækkes ikke og vender ikke tilbage for Sværdets Skyld.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Pilekoggeret klirrer over den, ja, det blinkende Jern paa Spyd og Glavind.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Med Bulder og Fnysen sluger den Vejen og bliver ikke staaende stille, naar Trompetens Lyd høres.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Saa snart Trompeten lyder, siger den: Hui! og lugter Krigen i det fjerne, Fyrsternes Raab og Krigstummelen.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Er det efter din Forstand, at Spurvehøgen flyver, udbreder sine Vinger imod Sønden?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Eller er det efter din Befaling, at Ørnen flyver højt og bygger sin Rede i det høje?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Den bor paa Klippen og bliver der om Natten, paa Tinden af en Klippe og Borg.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Derfra spejder den efter Føde; dens Øjne se ud i det fjerne,
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 og dens Unger drikke Blod; og hvor der er ihjelslagne, der er den.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
