Job 36
1 Og Elihu blev ved og sagde:
І далі Елігу казав:
2 Bi mig lidt, og jeg vil belære dig, thi her er endnu noget at tale for Gud.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Jeg vil hente min Kundskab langt borte fra og skaffe den, som har skabt mig, Ret.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Thi sandelig, mine Taler ere ikke Løgn; een, som er oprigtig i hvad han ved, er hos dig.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Se, Gud er mægtig, og han vil ikke forkaste nogen, han er mægtig i Forstandens Styrke.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Han lader ikke en ugudelig leve, men skaffer de elendige Ret.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Han drager ikke sine Øjne bort fra de retfærdige, hos Konger paa Tronen, der sætter han dem evindelig, og de skulle ophøjes.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Og om de blive bundne i Lænker, blive fangne med Elendigheds Snore,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 da forkynder han dem deres Gerninger og deres Overtrædelser, at de vare overmodige;
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 da aabner han deres Øren for Formaningen og siger, at de skulle omvende sig fra Uretfærdighed.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Dersom de da ville høre og tjene ham, da skulle de ende deres Dage i det gode og deres Aar i Liflighed;
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 men dersom de ikke ville høre, da skulle de omkomme ved Sværdet op opgive Aanden i Uforstand.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Og de vanhellige af Hjerte nære Vrede, de raabe ej til ham, naar han binder dem.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Deres Sjæl dør hen i Ungdommen og deres Liv som Skørlevneres.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Han frier en elendig ved hans Elendighed og aabner deres Øre ved Trængsel.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Ogsaa dig leder han ud af Trængselens Strube til det vide Rum, hvor der ikke er snævert; og hvad, som sættes paa dit Bord, er fuldt af Fedme.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Men har du fuldt op af den uretfærdiges Sag, skal Sag og Dom følges ad.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Thi lad ej Vreden forlede dig til Spot og lad ej den store Løsesum forføre dig!
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Mon han skulde agte din Rigdom? nej, hverken det skønne Guld eller nogen Magts Styrke!
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Du skal ikke hige efter Natten, da Folk borttages fra deres Sted.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Forsvar dig, at du ikke vender dit Ansigt til Uret; thi denne har du foretrukket fremfor det at lide.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Se, Gud er ophøjet ved sin Kraft; hvo er en Lærer som han?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Hvo har foreskrevet ham hans Vej? og hvo tør sige: Du har gjort Uret?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Kom i Hu, at du ophøjer hans Gerning, hvilken Folk have besunget;
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 hvilken alle Mennesker have set, hvilken Mennesket skuer langtfra.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Se, Gud er stor, og vi kunne ikke kende ham, og man kan ikke udgrunde Tallet paa hans Aar.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Thi han drager Vandets Draaber til sig; gennem hans Dunstkreds beredes de til Regn,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 hvilken Skyerne lade nedflyde, lade neddryppe over mange Mennesker.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Mon ogsaa nogen forstaa hans Skyers Udspænding, hans Hyttes Bragen?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Se, han udbreder sit Lys om sig og skjuler Havets Rødder.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Thi derved dømmer han Folkene, giver dem Spise i Overflødighed.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Over sine Hænder dækker han med Lyset, og han giver det Befaling imod den, det skal ramme.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Om ham forkynder hans Torden, ja om ham Kvæget, naar han drager op.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
