Job 34
1 Fremdeles svarede Elihu og sagde:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Hører, I vise! min Tale, og I forstandige! vender eders Øren til mig;
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 thi Øret prøver Talen, og Ganen smager Maden.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Lader os vælge os det rette, lader os kende imellem os, hvad godt er.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Thi Job sagde: Jeg er retfærdig, men Gud har borttaget min Ret.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Uagtet jeg har Ret, skal jeg staa som en Løgner; ulægelig har Pilen truffet mig, skønt der ikke er Overtrædelse hos mig.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Hvor er en Mand som Job, der inddrikker Gudsbespottelse som Vand
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 og vandrer i Selskab med dem, som gøre Uret, og gaar med ugudelige Folk?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Thi han sagde: Det gavner ikke en Mand, om han har Behag i Gud.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Derfor, I Mænd af Forstand! hører paa mig: Det være langt fra Gud at være ugudelig, og fra den Almægtige at være uretfærdig.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Thi han betaler et Menneske efter dets Gerning og lader enhver faa efter hans Vej.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Ja, sandelig, Gud handler ikke uretfærdigt, og den Almægtige forvender ikke Retten.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Hvo har beskikket ham over Jorden? og hvo har grundet hele Jordens Kreds.
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Dersom han vilde agte paa sig selv alene, samlede han sin Aand og sin Aande til sig:
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 Da maatte alt Kød til Hobe opgive Aanden, og Mennesket blive til Støv igen.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Dersom du har Forstand, saa hør dette, vend dine Øren til min Tales Røst!
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Skulde vel den, som hader Ret, holde Styr? eller tør du sige den mægtige retfærdige at være uretfærdig?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Tør nogen sige til en Konge: Du Belial! til de ædle: Du ugudelige!
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 Han anser ikke Fyrsternes Personer og agter ikke den rige fremfor den ringe; thi de ere alle hans Hænders Gerning.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 De dø i et Øjeblik, og det midt om Natten: Folk rystes og forgaa; og de mægtige tages bort, men ikke ved Menneskehaand.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Thi hans Øjne ere over hver Mands Veje, og han ser alle hans Skridt.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Der er intet Mørke og ingen Dødsskygge, hvori de som gøre Uret, kunne skjule sig.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Thi han behøver ikke at agte længe nogen, der skal stedes til Dom for Gud.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Han sønderslaar de mægtige uden at ransage, og han sætter andre i deres Sted.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Derfor kender han deres Gerninger og omkaster dem om Natten, at de blive knuste;
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 han slaar dem, hvor de ugudelige findes, paa det Sted, hvor Folk ser det.
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Thi derfor vege de fra ham og agtede ikke paa nogen af hans Veje,
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 for at de kunde bringe den ringes Skrig ind for ham, og for at han maatte høre de elendiges Skrig.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Naar han skaffer Ro til Veje — hvo vil kalde ham uretfærdig? — og naar han skjuler sit Ansigt — hvo kan da beskue ham? — baade for et Folk og for et enkelt Menneske:
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Saa er det, for at en vanhellig ikke skal regere, og at der ikke skal være Snarer for Folket.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Mon nogen har sagt til Gud: Jeg har faaet, hvad jeg ikke forskylder?
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Lær du mig ud over det, jeg kan se; dersom jeg har gjort Uret, da vil jeg ikke gøre det mere.
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Skal det være efter dit Skøn, at han skal gengælde? thi du har vraget, saa at du har at vælge, og ikke jeg? saa tal da, hvad du ved!
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Folk af Forstand skulle sige til mig, og ligeledes den vise Mand, som hører mig:
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 „Job taler ikke med Forstand, og hans Ord ere ikke mere Klogskab‟.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 O gid, at Job maatte prøves til fulde, fordi han har svaret som uretfærdige Mænd!
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 thi han lægger Overtrædelse til sin Synd, imellem os klapper han i Hænderne og gør mange Ord imod Gud.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
