Job 20
1 Da svarede Zofar, Naamathiten, og sagde:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 Derfor give mine Tanker mig Svar, og fordi jeg har Hast i mit Indre.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 Jeg maa høre en Undervisning til Forsmædelse for mig; men Aanden svarer mig ud af min Forstand.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Ved du dette, som har været af Evighed, siden Mennesker sattes paa Jorden:
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 At de ugudeliges Frydeskrig er stakket, og den vanhelliges Glæde kun varer et Øjeblik?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Om hans Højhed steg op til Himmelen, og hans Hoved naaede til Skyen,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 saa skal han dog svinde hen for evigt som Skarn; de, som saa ham, skulle sige: Hvor er han?
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Ligesom en Drøm skal han bortfly, og man skal ikke finde ham; og han skal forjages som et Syn om Natten.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Det Øje, som har set ham, skal ikke se ham mere, og hans Sted skal ikke beskue ham ydermere.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Hans Børn skulle søge at behage de ringe, og hans Hænder skulle give hans Formue tilbage.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Hans Ben vare fulde af Ungdomskraft, men den skal ligge i Støvet med ham.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Er Ondskab end sød i hans Mund, vilde han end dølge den under sin Tunge,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 vilde han end spare den og ikke slippe den, men holde den tilbage i sin Gane:
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 Saa vilde dog hans Brød forvandle sig i hans Indvolde og blive til Øglegalde inden i ham.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Han nedslugte Gods, men han skal udspy det; Gud skal drive det ud af hans Bug.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Han indsugede Øglegift; Otterslangens Tunge skal dræbe ham.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Ej skue han Strømme, ej Bække, som flyde med Honning og Mælk.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Han skal tilbagegive det, han har havt Umage for, og ikke nyde det; som Gods, han har erhvervet, og han skal ikke fryde sig.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Thi han fortrykte de ringe og lod dem ligge; han røvede et Hus, og han byggede det ikke.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Fordi han ikke har vidst at være rolig i sin Bug, skal han ikke undkomme ved sit kostelige Gods.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Der var ingen tilovers, han jo fortærede, derfor skal hans Lykke ikke blive varig.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Naar han har fuldt op i Overflod, skal han dog blive bange, hver lidendes Haand skal komme over ham.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 For at fylde hans Bug sende Gud sin grumme Vrede over ham, og lade det regne over ham, som skal fortære ham!
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Han skal fly for Jernrustning, en Kobberbue skal gennemskyde ham.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Han drager Pilen ud, og den gaar ud af hans Liv, den lynende Od kommer ud af hans Galde; Forfærdelser overfalde ham.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Mørket er helt opbevaret for hans Skatte, en Ild, der ikke pustes til, skal fortære ham; det skal gaa den ilde, som er bleven tilbage i hans Telt.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Himmelen skal aabenbare hans Misgerning, og Jorden skal rejse sig imod ham.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 Hans Hus's Indtægt skal bortføres; den skal flyde bort paa Guds Vredes Dag.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Dette er et ugudeligt Menneskes Lod fra Gud og hans tilsagte Arv fra Gud.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
