Jakob 2
1 Mine Brødre! Eders Tro paa vor Herre Jesus Kristus, den herliggjorte, være ikke forbunden med Persons Anseelse!
Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.
2 Naar der nemlig kommer en Mand ind i eders Forsamling med Guldring paa Fingeren, i prægtig Klædning, men der ogsaa kommer en fattig ind i smudsig Klædning,
Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,
3 og I fæste Øjet paa den, som bærer den prægtige Klædning, og sige: Sæt du dig her paa den gode Plads, og I sige til den fattige: Staa du der eller sæt dig nede ved min Fodskammel:
і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моїм,
4 Ere I saa ikke komne i Strid med eder selv og blevne Dommere med slette Tanker?
то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5 Hører, mine elskede Brødre! Har Gud ikke udvalgt de for Verden fattige til at være rige i Tro og Arvinger til det Rige, som han har forjættet dem, der elske ham?
Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6 Men I have vanæret den fattige! Er det ikke de rige, som underkue eder, og er det ikke dem, som slæbe eder for Domstolene?
Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони г тягнуть вас на судища?
7 Er det ikke dem, som bespotte det skønne Navn, som er nævnet over eder?
Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8 Ganske vist, dersom I opfylde den kongelige Lov efter Skriften: „Du skal elske din Næste som dig selv, ‟ gøre I ret;
Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
9 men dersom I anse Personer, gøre I Synd og revses af Loven som Overtrædere.
коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.
10 Thi den, som holder hele Loven, men støder an i eet Stykke, er bleven skyldig i alle.
Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
11 Thi han, som sagde: „Du maa ikke bedrive Hor, ‟ sagde ogsaa: „Du maa ikke slaa ihjel.‟ Dersom du da ikke bedriver Hor, men slaar ihjel, da er du bleven en Lovens Overtræder.
Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
12 Taler saaledes og gører saaledes, som de, der skulle dømmes efter Frihedens Lov.
Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.
13 Thi Dommen er ubarmhjertig imod den, som ikke har øvet Barmhjertighed; Barmhjertighed træder frimodigt op imod Dommen.
Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд).
14 Hvad gavner det, mine Brødre! om nogen siger, han har Tro, men ikke har Gerninger? mon Troen kan frelse ham?
Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15 Dersom en Broder eller Søster er nøgen og fattes den daglige Føde,
Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,
16 og en af eder siger til dem: Gaar bort i Fred, varmer eder og mætter eder, men I ikke give dem det, som hører til Legemets Nødtørft, hvad gavner det?
а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь i годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь?
17 Ligesaa er ogsaa Troen, dersom den ikke har Gerninger, død i sig selv.
Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі.
18 Men man vil sige: Du har Tro, Og jeg har Gerninger. Vis mig din Tro uden Gerningerne, og jeg vil af mine Gerninger vise dig Troen.
Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з діл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.
19 Du tror, at Gud er een; deri gør du ret; ogsaa de onde Aander tro det og skælve.
Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.
20 Men vil du vide, du tomme Menneske! at Troen uden Gerninger er unyttig?
Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?
21 Blev ikke vor Fader Abraham retfærdiggjort af Gerninger, da han ofrede sin Søn Isak paa Alteret?
Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?
22 Du ser, at Troen virkede sammen med hans Gerninger, og ved Gerningerne blev Troen fuldkommet,
Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра?
23 og Skriften blev opfyldt, som siger: „Abraham troede Gud, og det blev regnet ham til Retfærdighed, ‟ og han blev kaldet Guds Ven.
І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому за праведність, і другом Божим наречено його."
24 I se, at et Menneske retfærdiggøres af Gerninger, og ikke af Tro alene.
Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?
25 Ligesaa Skøgen Rahab, blev ikke ogsaa hun retfærdiggjort af Gerninger, da hun tog imod Sendebudene og lod dem slippe bort ad en anden Vej?
Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою?
26 Thi ligesom Legemet er dødt uden Aand, saaledes er ogsaa Troen død uden Gerninger.
Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва.
