Matouš 27
1 Ráno se opět sešli členové židovské velerady a domlouvali se, jak by přiměli Římany, aby potvrdili rozsudek smrti.
Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські
2 Potom poslali spoutaného Ježíše k římskému místodržiteli Pilátovi.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3 Když Jidáš viděl, že Ježíše odsoudili k smrti, hnulo se v něm svědomí, že ho zradil. Vzal třicet stříbrných, které dostal za zradu, a chtěl je vrátit představitelům velerady:
Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,
4 „Zhřešil jsem, zradil jsem nevinného člověka!“Oni však lhostejně odpověděli: „Do toho nám nic není, to je tvoje věc!“
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.
5 Jidáš odhodil peníze v chrámu, vyběhl ven a oběsil se.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6 Velekněží dali peníze sebrat a řekli si: „Co s nimi? Pro chrámovou pokladnu se nehodí. Lpí na nich krev!“
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.
7 Dohodli se tedy, že za ně koupí pozemek, kde si dříve hrnčíři kopali hlínu, a že tam budou pohřbívat cizince, kteří zemřou v Jeruzalémě.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8 A tak se tomu místu až dodnes říká „Krvavé pole“.
Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9 Tím se splnilo staré proroctví: „Vzali třicet stříbrňáků – náhradu za život otroka, na kterou ho Izrael ocenil,
Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10 a dali je podle Božího rozkazu za hrnčířovo pole.“
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11 Ježíš byl předveden před římského místodržitele Piláta. Ten se ho zeptal: „Tak ty jsi židovský král?“„Když tomu tak říkáš, budiž, “odpověděl mu Ježíš.
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12 K dalším žalobám židovské velerady se však nevyjádřil.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого.
13 „Neslyšíš, z čeho tě obviňují?“ptal se Pilát.
Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14 Ale k jeho velkému údivu Ježíš mlčel, nehájil se.
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15 Bývalo zvykem, že místodržitel o velikonočních svátcích propouštěl jednoho vězně podle přání lidu.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.
16 Tehdy právě Římané měli ve vězení zvlášť pověstného zločince jménem Barabáš.
Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.
17 Když se lid toho jitra shromáždil před Pilátovým domem, zeptal se jich místodržitel: „Koho vám mám propustit – Barabáše, nebo Ježíše Krista?“
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18 Věděl, že Ježíše udali velekněží, protože mu záviděli jeho popularitu.
Знав бо, що через зависть видали Його.
19 V té chvíli dostal Pilát na soudcovském křesle vzkaz od své ženy: „Ruce pryč od toho nevinného člověka! Kvůli němu mne v noci pronásledovaly strašné sny.“
Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.
20 Zástupci velerady zatím přesvědčovali lid, aby žádal svobodu pro Barabáše a pro Ježíše smrt.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21 Když se Pilát znovu zeptal, koho z těch dvou má propustit, ozval se pokřik: „Barabáše!“
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22 „A co mám udělat s Ježíšem Kristem?“zeptal se Pilát. Dav křičel: „Ukřižuj ho!“
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.
23 Pilát ještě namítl: „Vždyť se ničeho zlého nedopustil.“Ale křik davu se stupňoval: „Na kříž! Na kříž!“
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.
24 Pilát viděl, že jeho snaha zachránit Ježíše je marná a že napětí davu roste, umyl si přede všemi ruce a řekl: „Jsem čistý od krve toho člověka. Je nevinný, odpovědnost je na vás!“
Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25 Nato dav volal: „Jeho krev na nás i na naše děti!“
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.
26 Barabáše jim tedy propustil, Ježíše nechal zbičovat a svolil, aby byl ukřižován.
Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27 Římští vojáci jej nejprve odvedli do vládní budovy a svolali k němu celou četu.
Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28 Svlékli ho a přes ramena mu přehodili rudý plášť.
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
29 Z trní upletli korunu, narazili mu ji na hlavu a do pravé ruky mu dali prut místo žezla. Pak před ním klekali a posměšně volali: „Ať žije židovský král!“
і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30 Plivali na něj a tím prutem ho bili po hlavě.
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31 Když se dost pobavili, vyměnili mu zase plášť za jeho šaty a vedli ho na popraviště.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.
32 Cestou popadli jednoho muže a přinutili ho, aby nesl Ježíšův kříž. Byl to Šimon z Kyrény.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33 Došli až na pahorek zvaný Golgota – Lebka.
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34 Tam mu nabídli zkyslé víno s hořkou přísadou. Když ochutnal, odmítl.
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.
35 Ukřižovali ho a pak mezi sebou losovali o jeho šaty. Tím se splnilo jedno z proroctví: „Rozebrali si můj oděv, o mé šaty losovali.“
Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36 Pak se posadili a drželi stráž.
І, посідавши, стерегли Його там;
37 Nad hlavou mu připevnili nápis s označením viny: „Ježíš, král Židů.“
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38 Současně s ním byli po obou stranách ukřižováni dva zločinci.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39 Kolemjdoucí se Ježíšovi pošklebovali
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40 a vysmívali: „Tak chrám jsi chtěl zbořit a za tři dny znovu postavit. Teď ukaž svou moc a zachraň sám sebe. Když jsi Boží Syn, sestup z kříže!“
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41 K nim se přidali i členové velerady: „Podívejte se na zachránce! Sám se zachránit neumí. Židovský král – visí na kříži! Sestup dolů a uvěříme ti.
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43 Dovolával se Boha, říkal, že je Boží Syn. Ať ho tedy Bůh vysvobodí!“
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.
44 Podobná slova se ozvala i z vedlejších křížů.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45 V poledne se nad celým krajem setmělo a tma trvala až do tří hodin.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46 Pak Ježíš hlasitě zvolal: „Eli, Eli, lema sabachtani?“což znamená: „Bože můj, Bože můj, proč jsi mne opustil?“
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?
47 Někteří z těch, co stáli poblíž, se domnívali, že volá proroka Elijáše.
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48 Jeden z nich běžel pro houbu, namočil ji v tom kyselém nápoji, nastrčil na prut a podával Ježíšovi k ústům.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49 Ostatní ho okřikovali: „Jen ho nech, ať vidíme, jestli mu přijde Elijáš na pomoc!“
Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50 Potom Ježíš znovu vykřikl a zemřel.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51 V tom okamžiku se v chrámu roztrhla opona, zakrývající vstup do svatyně. Tak bylo naznačeno, že úloha bohoslužeb je Kristovou obětí naplněna a končí. Země se chvěla, skály pukaly
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52 a hroby se otvíraly. Když pak Ježíš vstal z mrtvých, mnozí v Jeruzalémě dosvědčovali, že viděli vzkříšené z těch hrobů. Byli předzvěstí toho, že Ježíš zvítězil nad smrtí a jednou vzkřísí všechny své věrné.
і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54 Když velitel s popravčí četou viděli zemětřesení a všechno, co se dělo, padla na ně hrůza a říkali: „On to byl opravdu Boží Syn!“
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.
55 Z povzdálí přihlíželo také mnoho žen, které přišly s Ježíšem až z Galileje a staraly se o něj a jeho učedníky.
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
56 Mezi nimi byla i Marie Magdaléna, Marie – matka Jakuba a Josefa, a matka Jakuba a Jana Zebedeových.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
57 Když nastal večer, přišel jeden bohatý muž z Arimatie, jménem Josef, jeden z Ježíšových následovníků.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
58 Dal se ohlásit u Piláta a prosil, aby mu vydal Ježíšovo tělo. Pilát mu vyhověl.
Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.
59 Josef zavinul Ježíšovo tělo do čistého plátna
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
60 a uložil do hrobu, který si dal před nedávnem vytesat ve skále. Vchod do hrobky dal po pohřbu uzavřít těžkým balvanem. Pak odešel.
положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.
61 Dvě Marie – jedna z nich Marie Magdaléna – přihlížely pohřbu.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
62 Druhý den v sobotu šli velekněží a farizejové k Pilátovi
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
63 a řekli: „Pane, vzpomněli jsme si, že ten podvodník svého času řekl: ‚Třetího dne opět vstanu k životu.‘
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
64 Dej tedy aspoň tři dny hlídat hrob, nebo přijdou jeho učedníci, ukradnou ho a pak budou lidem namlouvat, že vstal z mrtvých. A to by k tomu bludu ještě chybělo!“
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
65 „Dobře, “řekl Pilát, „postavte tam stráž, jak myslíte.“
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
66 Oni šli, postavili tam stráž a dokonce zapečetili vstupní kámen.
Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
