Římanům 12
1 Protož prosím vás, bratří, skrze milosrdenství Boží, abyste vydávali těla svá v obět živou, svatou, Bohu libou, rozumnou službu vaši.
Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 A nepřipodobňujte se světu tomuto, ale proměňtež se obnovením mysli vaší, tak abyste zkusili, jaká by byla vůle Boží dobrá, libá a dokonalá. (aiōn g165)
і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)
3 Neboť pravím (skrze milost, kteráž dána jest mi, ) každému z těch, jenž jsou mezi vámi, aby ne více smyslil, než sluší smysliti, ale aby smyslil v středmosti, tak jakž jednomu každému Bůh udělil míru víry.
Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
4 Nebo jakož v jednom těle mnohé údy máme, ale nemají všickni údové jednostejného díla,
Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,
5 Tak mnozí jedno tělo jsme v Kristu, a obzvláštně jedni druhých údové.
так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.
6 Ale majíce obdarování rozdílná podle milosti, kteráž dána jest nám, buďto proroctví, kteréž ať jest podle pravidla víry;
І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,
7 Buďto úřad, v bedlivém přisluhování; buďto ten, jenž učí, v vyučování.
а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,
8 Též kdo napomíná, v napomínání; ten, jenž rozdává, dávej v upřímnosti; kdož jiným předložen jest, konej úřad svůj s pilností; kdo milosrdenství činí, s ochotností.
коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
9 Milování buď bez pokrytství; v ošklivosti mějte zlé, připojeni jsouce k dobrému.
Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!
10 Láskou bratrskou jedni k druhým nakloněni jsouce, uctivostí se vespolek předcházejte,
Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
11 V pracech neleniví, duchem vroucí, příhodnosti času šetřící,
У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,
12 Nadějí se radující, v souženích trpěliví, na modlitbě ustaviční,
тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
13 V potřebách s svatými se sdělující, přívětivosti k hostem následující.
беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!
14 Dobrořečte protivníkům vašim, dobrořečte, pravím, a nezlořečte.
Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
15 Radujte s radujícími, a plačte s plačícími.
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
16 Buďte vespolek jednomyslní, ne vysoce o sobě smýšlejíce, ale k nízkým se nakloňujíce.
Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“
17 Nebuďte opatrní sami u sebe. Žádnému zlého za zlé neodplacujte, opatrujíce dobré přede všemi lidmi,
Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!
18 Jestliže jest možné, pokudž na vás jest, se všemi lidmi pokoj majíce,
Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!
19 Ne sami sebe mstíce, nejmilejší, ale dejte místo hněvu; nebo psáno jest: Mně pomsta, já odplatím, praví Pán.
Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
20 A protož lační-li nepřítel tvůj, nakrm jej, a žízní-li, dej mu píti. Nebo to učině, uhlí řeřavé shrneš na hlavu jeho.
Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.
21 Nedej se přemoci zlému, ale přemáhej v dobrém zlé.
Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
