Žalmy 94
1 Bože silný pomst, Hospodine, Bože silný pomst, zastkvěj se.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Zdvihni se, ó soudce vší země, a dej odplatu pyšným.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Až dokud bezbožní, Hospodine, až dokud bezbožní budou plésati,
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Žváti a hrdě mluviti, honosíce se, všickni činitelé nepravosti?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Lid tvůj, Hospodine, potírati a dědictví tvé bědovati?
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Vdovy a příchozí mordovati, a sirotky hubiti,
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Říkajíce: Nehledíť na to Hospodin, aniž tomu rozumí Bůh Jákobův?
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Rozumějte, ó vy hovadní v lidu, a vy blázni, kdy srozumíte?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Zdali ten, jenž učinil ucho, neslyší? A kterýž stvořil oko, zdali nespatří?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Zdali ten, jenž tresce národy, nebude kárati, kterýž učí lidi umění?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Hospodinť zná myšlení lidská, že jsou pouhá marnost.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Blahoslavený jest ten muž, kteréhož ty cvičíš, Hospodine, a z zákona svého jej vyučuješ.
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Abys mu způsobil pokoj před časy zlými, až by za tím vykopána byla bezbožníku jáma.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Neboť neopustí Hospodin lidu svého, a dědictví svého nezanechá,
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Ale až k spravedlnosti navrátí se soud, a za ním všickni upřímého srdce.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Kdož by se byl o mne zasadil proti zlostníkům? Kdo by se byl za mne postavil proti těm, jenž páší nepravost?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Kdyby mi Hospodin nebyl ku pomoci, tudíž by se byla octla duše má v mlčení.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Již jsem byl řekl: Klesla noha má, ale milosrdenství tvé, ó Hospodine, zdrželo mne.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Ve množství přemyšlování mých u vnitřnosti mé, tvá potěšování obveselovala duši mou.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Zdaliž se k tobě přitovaryší stolice převráceností těch, jenž vynášejí nátisk mimo spravedlnost,
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Jenž se shlukují proti duši spravedlivého, a krev nevinnou odsuzují?
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Ale Hospodin jest mým hradem vysokým, a Bůh můj skalou útočiště mého.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Onť obrátí na ně nepravost jejich, a zlostí jejich zahladí je, zahladí je Hospodin Bůh náš.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
