Žalmy 91
1 Ten, kdož v skrýši Nejvyššího přebývá, v stínu Všemohoucího odpočívati bude.
Той, хто живе під покровом Всевишнього, у тіні Всемогутнього спочиватиме.
2 Dím Hospodinu: Útočiště mé a hrad můj, Bůh můj, v němž naději skládati budu.
Скажу Господеві: «Пристановище моє й твердиня моя – Бог мій, на Нього я надію покладаю».
3 Onť zajisté vysvobodí tě z osídla lovce, a od nejjedovatějšího nakažení morního.
Адже Він визволить тебе від тенет людолова [й] від згубної моровиці.
4 Brky svými přikryje tě, a pod křídly jeho bezpečen budeš; místo štítu a pavézy budeš míti pravdu jeho.
[Мов птах], вкриє тебе Своїм пір’ям, і під крилами Його спочиватимеш безпечно. Щит великий і обладунок – істина Його.
5 Nebudeš se báti přístrachu nočního, ani střely létající ve dne.
Не будеш боятися жаху нічного, ані стріли, що вдень летить,
6 Ani nakažení morního, vlekoucího se v mrákotě, ani povětří morního, v polední čas hubícího.
ані моровиці, що в пітьмі ходить, ані пошесті, що спустошує опівдні.
7 Padne jich po boku tvém tisíc, a deset tisíců po pravici tvé, ale k tobě se to nepřiblíží.
Впаде поруч із тобою тисяча [ворогів], і десять тисяч – праворуч від тебе, але до тебе вони не наблизяться.
8 Očima toliko svýma to spatříš, a odplatě bezbožných se podíváš.
Тільки очима своїми будеш дивитися й побачиш покарання нечестивих.
9 Poněvadž jsi Hospodina, kterýž útočiště mé jest, a Nejvyššího za svůj příbytek položil,
Оскільки ти Господа – притулок мій, Всевишнього – зробив пристановищем своїм,
10 Nepřihodí se tobě nic zlého, aniž se přiblíží jaká rána k stánku tvému.
не спіткає тебе лихо й хвороба не наблизиться до твого шатра.
11 Nebo andělům svým přikázal o tobě, aby tě ostříhali na všech cestách tvých.
Бо Він ангелам Своїм про тебе накаже, щоб оберігали тебе на всіх твоїх дорогах.
12 Na rukou ponesou tě, abys neurazil o kámen nohy své.
Вони понесуть тебе на своїх долонях, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь.
13 Po lvu a bazališku choditi budeš, a pošlapáš lvíče i draka.
На лева й на кобру наступиш, розтопчеш молодого лева й змію.
14 Poněvadž mne, dí Bůh, zamiloval, vysvobodím jej, a vyvýším; nebo poznal jméno mé.
«За те, що він полюбив Мене, врятую його, піднесу його, бо він пізнав ім’я Моє.
15 Vzývati mne bude, a vyslyším jej; já s ním budu v ssoužení, vytrhnu a oslavím jej.
Коли він покличе Мене, Я відповім йому, у біді з ним буду, визволю його й прославлю.
16 Dlouhostí dnů jej nasytím, a ukáži jemu spasení své.
Довголіттям насичу його й з’явлю йому Моє спасіння».
