Žalmy 77
1 Přednímu kantoru z potomků Jedutunových, s Azafem, žalm. Hlas můj k Bohu, když volám, hlas můj k Bohu, aby ucha naklonil ke mně.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 V den ssoužení svého Pána hledal jsem, v noci ruce své rozprostíral jsem bez přestání, a nedala se potěšiti duše má.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Na Boha zpomínal jsem a kormoutil se, přemyšloval jsem, a úzkostmi svírán byl duch můj. (Sélah)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Zdržoval jsi oči mé, aby bděly; potřín jsem byl, aniž jsem mluviti mohl.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 I přicházeli mi na pamět dnové předešlí, a léta dávní.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Rozpomínal jsem se v noci na zpěvy své, v srdci svém přemyšloval jsem, a zpytoval to duch můj, pravě:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Zdali na věky zažene Bůh? Nikdy-liž již více lásky neukáže?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Zdali do konce přestane milosrdenství jeho? A konec vezme slovo od pokolení až do pokolení?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Zdali se zapomněl smilovávati Bůh silný? Zdaž zadržel v hněvě milosrdenství svá? (Sélah)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 I řekl jsem: Toť jest má smrt. Ale učiníť proměnu pravice Nejvyššího.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Rozpomínati se budu na skutky Hospodinovy, a připomínati sobě divné činy tvé, od starodávna.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 A přemyšlovati o všelikém díle tvém, a o skutcích tvých mluviti.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Bože, svatá jest cesta tvá. Kdo jest silný, veliký, jako Bůh?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Ty jsi ten Bůh silný, jenž činíš divné věci; uvedl jsi v známost mezi národy sílu svou.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Vysvobodil jsi ramenem lid svůj, syny Jákobovy a Jozefovy. (Sélah)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Vidělyť jsou tě vody, Bože, viděly tě vody, a zstrašily se; pohnuly se také i hlubiny.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Vydali povodně oblakové, vydala hřmot nebesa, ano i kameníčko tvé skákalo.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Vznělo hřímání tvé po obloze, blýskání osvěcovalo okršlek zemský, pohybovala se a třásla země.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Skrze moře byla cesta tvá, a stezky tvé skrze vody veliké, a však šlepějí tvých nebylo znáti.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Vedl jsi jako stádo lid svůj skrze Mojžíše a Arona.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
