Žalmy 50
1 Žalm Azafovi. Bůh silný, Bůh Hospodin mluvil, a přivolal zemi od východu slunce i od západu jeho.
Псалом Асафів.
2 Z Siona v dokonalé kráse Bůh zastkvěl se.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Béřeť se Bůh náš, a nebude mlčeti; oheň před ním vše zžírati bude, a vůkol něho vichřice náramná.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Zavolal nebes s hůry i země, aby soudil lid svůj, řka:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Shromažďte mi svaté mé, kteříž smlouvu se mnou učinili při obětech.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 I budou vypravovati nebesa spravedlnost jeho; nebo sám Bůh soudce jest. (Sélah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Slyš, lide můj, a buduť mluviti, Izraeli, a buduť tebou osvědčovati. Já zajisté Bůh, Bůh tvůj jsem.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Nechci tě obviňovati z příčiny obětí tvých, ani zápalů tvých, že by vždycky přede mnou nebyli.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Nevezmuť z domu tvého volka, ani z chlévů tvých kozlů.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Nebo má jest všecka zvěř lesní, i hovada na tisíci horách.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Já znám všecko ptactvo po horách, a zvěř polní před sebou mám.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Zlačním-li, nic tobě o to nedím; nebo můj jest okršlek zemský i plnost jeho.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Zdaliž jídám maso z volů, a pijím krev kozlovou?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Obětuj Bohu obět chvály, a plň Nejvyššímu své sliby;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 A vzývej mne v den ssoužení, vytrhnu tě, a ty mne budeš slaviti.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Sic jinak bezbožníku praví Bůh: Což tobě do toho, že ty vypravuješ ustanovení má, a béřeš smlouvu mou v ústa svá,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Poněvadž jsi vzal v nenávist kázeň, a zavrhl jsi za sebe slova má.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Vidíš-li zloděje, hned s ním běžíš, a s cizoložníky díl svůj máš.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Ústa svá pouštíš ke zlému, a jazyk tvůj skládá lest.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Usazuješ se, a mluvíš proti bratru svému, a na syna matky své lehkost uvodíš.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 To jsi činil, a já mlčel jsem. Měl-liž jsi ty se domnívati, že já tobě podobný budu? Nýbrž trestati tě budu, a představímť to před oči tvé.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Srozumějtež tomu již aspoň vy, kteříž se zapomínáte na Boha, abych snad nepochytil, a nebyl by, kdo by vytrhl.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Kdož obětuje obět chvály, tenť mne uctí, a tomu, kdož napravuje cestu svou, ukáži spasení Boží.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
