Žalmy 44
1 Přednímu zpěváku z synů Chóre, vyučující. Bože, ušima svýma slýchali jsme, a otcové naši vypravovali nám o skutcích, kteréž jsi činíval za dnů jejich, za dnů starodávních.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Tys sám rukou svou vyhnal pohany, a vštípil jsi je; potřel jsi lidi, a je jsi rozplodil.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Neboť jsou neopanovali země mečem svým, aniž jim rámě jejich spomohlo, ale pravice tvá a rámě tvé, a světlost oblíčeje tvého, proto že jsi je zamiloval.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Ty jsi sám král můj, ó Bože, udílejž hojného spasení Jákobova.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 V toběť jsme protivníky naše potírali, a ve jménu tvém pošlapávali jsme povstávající proti nám.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Neboť jsem v lučišti svém naděje neskládal, aniž mne kdy obránil meč můj.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Ale ty jsi nás vysvobozoval od nepřátel našich, a kteříž nás nenávidí, ty jsi zahanboval.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 A protož chválíme tě Boha na každý den, a jméno tvé ustavičně oslavujeme. (Sélah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Ale nyní jsi nás zahnal i zahanbil, a nevycházíš s vojsky našimi.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Obrátil jsi nás nazpět, a ti, kteříž nás nenávidí, rozchvátali mezi sebou jmění naše.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Oddal jsi nás, jako ovce k snědení, i mezi pohany rozptýlil jsi nás.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Prodal jsi lid svůj bez peněz, a nenadsadils mzdy jejich.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Vydal jsi nás k utrhání sousedům našim, ku posměchu a ku potupě těm, kteříž jsou vůkol nás.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Uvedl jsi nás v přísloví mezi národy, a mezi lidmi, aby nad námi hlavou zmítáno bylo.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Na každý den styděti se musím, a hanba tváři mé přikrývá mne,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 A to z příčiny řeči utrhajícího a hanějícího, z příčiny nepřítele a vymstívajícího se.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Všecko to přišlo na nás, a však jsme se nezapomenuli na tě, aniž jsme zrušili smlouvy tvé.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Neobrátilo se nazpět srdce naše, aniž se uchýlil krok náš od stezky tvé,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Ačkoli jsi nás byl potřel na místě draků, a přikryl jsi nás stínem smrti.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Kdybychom se byli zapomenuli na jméno Boha svého, a pozdvihli rukou svých k bohu cizímu,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Zdaliž by toho Bůh byl nevyhledával? Nebo on zná skrytosti srdce.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Anobrž pro tebe mordováni býváme každého dne, jmíni jsme jako ovce k zabití oddané.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Procitiž, proč spíš, ó Pane? Probudiž se, a nezaháněj nás na věky.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 I pročež tvář svou skrýváš, a zapomínáš se na trápení a ssoužení naše?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Nebotě se již sklonila až k prachu duše naše, přilnul k zemi život náš.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Povstaniž k našemu spomožení, a vykup nás pro své milosrdenství.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
