Žalmy 44
1 Přednímu zpěváku z synů Chóre, vyučující. Bože, ušima svýma slýchali jsme, a otcové naši vypravovali nám o skutcích, kteréž jsi činíval za dnů jejich, za dnů starodávních.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Tys sám rukou svou vyhnal pohany, a vštípil jsi je; potřel jsi lidi, a je jsi rozplodil.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Neboť jsou neopanovali země mečem svým, aniž jim rámě jejich spomohlo, ale pravice tvá a rámě tvé, a světlost oblíčeje tvého, proto že jsi je zamiloval.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Ty jsi sám král můj, ó Bože, udílejž hojného spasení Jákobova.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 V toběť jsme protivníky naše potírali, a ve jménu tvém pošlapávali jsme povstávající proti nám.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Neboť jsem v lučišti svém naděje neskládal, aniž mne kdy obránil meč můj.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Ale ty jsi nás vysvobozoval od nepřátel našich, a kteříž nás nenávidí, ty jsi zahanboval.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 A protož chválíme tě Boha na každý den, a jméno tvé ustavičně oslavujeme. (Sélah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Ale nyní jsi nás zahnal i zahanbil, a nevycházíš s vojsky našimi.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Obrátil jsi nás nazpět, a ti, kteříž nás nenávidí, rozchvátali mezi sebou jmění naše.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Oddal jsi nás, jako ovce k snědení, i mezi pohany rozptýlil jsi nás.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Prodal jsi lid svůj bez peněz, a nenadsadils mzdy jejich.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Vydal jsi nás k utrhání sousedům našim, ku posměchu a ku potupě těm, kteříž jsou vůkol nás.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Uvedl jsi nás v přísloví mezi národy, a mezi lidmi, aby nad námi hlavou zmítáno bylo.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Na každý den styděti se musím, a hanba tváři mé přikrývá mne,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 A to z příčiny řeči utrhajícího a hanějícího, z příčiny nepřítele a vymstívajícího se.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Všecko to přišlo na nás, a však jsme se nezapomenuli na tě, aniž jsme zrušili smlouvy tvé.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Neobrátilo se nazpět srdce naše, aniž se uchýlil krok náš od stezky tvé,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Ačkoli jsi nás byl potřel na místě draků, a přikryl jsi nás stínem smrti.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Kdybychom se byli zapomenuli na jméno Boha svého, a pozdvihli rukou svých k bohu cizímu,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Zdaliž by toho Bůh byl nevyhledával? Nebo on zná skrytosti srdce.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Anobrž pro tebe mordováni býváme každého dne, jmíni jsme jako ovce k zabití oddané.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Procitiž, proč spíš, ó Pane? Probudiž se, a nezaháněj nás na věky.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 I pročež tvář svou skrýváš, a zapomínáš se na trápení a ssoužení naše?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Nebotě se již sklonila až k prachu duše naše, přilnul k zemi život náš.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Povstaniž k našemu spomožení, a vykup nás pro své milosrdenství.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
