Žalmy 22
1 Přednímu zpěváku k času jitřnímu, žalm Davidův. Bože můj, Bože můj, pročež jsi mne opustil? Vzdálils se od spasení mého a od slov naříkání mého.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Bože můj, přes celý den volám, a neslyšíš, i v noci, a nemohu se utajiti.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Ty zajisté jsi svatý, zůstávající vždycky k veliké chvále Izraelovi.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 V toběť doufali otcové naši, doufali, a vysvobozovals je.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 K tobě volávali, a spomáhals jim; v tobě doufali, a nebývali zahanbeni.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Já pak červ jsem, a ne člověk, útržka lidská a povrhel vůbec.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Všickni, kteříž mne vidí, posmívají se mi, ošklebují se, a hlavami potřásají, říkajíce:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Spustiltě se na Hospodina, nechť ho vysvobodí; nechať jej vytrhne, poněvadž se mu v něm zalíbilo.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Ješto ty jsi, kterýž jsi mne vyvedl z života, ustaviv mne v doufání při prsích matky mé.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Na tebeť jsem uvržen od narození svého, od života matky mé Bůh můj ty jsi.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Nevzdalujž se ode mne, nebo ssoužení blízké jest, a nemám spomocníka.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Obkličujíť mne býkové mnozí, silní volové z Bázan obstupují mne.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Otvírají na mne ústa svá, jako lev rozsapávající a řvoucí.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Jako voda rozplynul jsem se, a rozstoupily se všecky kosti mé, a srdce mé jako vosk rozpustilo se u prostřed vnitřností mých.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Vyprahla jako střepina síla má, a jazyk můj přilnul k dásním mým, anobrž v prachu smrti položils mne.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Nebo psi obskočili mne, rota zlostníků oblehla mne, zprobijeli ruce mé i nohy mé.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Mohl bych sčísti všecky kosti své, oni pak hledí na mne, a dívají se mi.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Dělí mezi sebou roucha má, a o můj oděv mecí los.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Ale ty, Hospodine, nevzdalujž se, sílo má, přispěj k spomožení mému.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Vychvať od meče duši mou, a z moci psů jedinkou mou.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Zachovej mne od úst lva, a od rohů jednorožcových vyprosť mne.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I budu vypravovati bratřím svým o jménu tvém, u prostřed shromáždění chváliti tě budu, řka:
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Kteříž se bojíte Hospodina, chvalte jej, všecko símě Jákobovo ctěte jej, a boj se ho všecka rodino Izraelova.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Nebo nepohrdá, ani se odvrací od trápení ztrápeného, aniž skrývá tváři své od něho, nýbrž když k němu volá, vyslýchá jej.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 O tobě chvála má v shromáždění velikém, sliby své plniti budu před těmi, kteříž se bojí tebe.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Jísti budou tiší a nasyceni budou, chváliti budou Hospodina ti, kteříž ho hledají, živo bude srdce vaše na věky.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Rozpomenou a obrátí se k Hospodinu všecky končiny země, a skláněti se budou před ním všecky čeledi národů.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Nebo Hospodinovo jest království, a onť panuje nad národy.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Jísti budou a skláněti se před ním všickni tuční země, jemu se klaněti budou všickni sstupující do prachu, a kteříž duše své nemohou při životu zachovati.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Símě jejich sloužiti mu bude, a přičteno bude ku Pánu v každém věku.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Přijdouť, a lidu, kterýž z nich vyjde, vypravovati budou spravedlnost jeho; nebo ji skutkem vykonal.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
