Žalmy 139
1 Přednímu zpěváku, žalm Davidův. Hospodine, ty jsi mne zkusil a seznal.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Ty znáš sednutí mé i povstání mé, rozumíš myšlení mému zdaleka.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Chození mé i ležení mé ty obsahuješ, a všech mých cest svědom jsi.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Než ještě mám na jazyku slovo, aj, Hospodine, ty to všecko víš.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Z zadu i z předu obklíčils mne, a vzložils na mne ruku svou.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 Divnější jest umění tvé nad můj vtip; vysoké jest, nemohu k němu.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Kamž bych zašel od ducha tvého? Aneb kam bych před tváří tvou utekl?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
8 Jestliže bych vstoupil na nebe, tam jsi ty; pakli bych sobě ustlal v hrobě, aj, přítomen jsi. (Sheol h7585)
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Vzal-li bych křídla záře jitřní, abych bydlil při nejdalším moři:
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 I tamť by mne ruka tvá provedla, a pravice tvá by mne popadla.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Dím-li pak: Aspoň tmy, jako v soumrak, přikryjí mne, ale i noc jest světlem vůkol mne.
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 Aniž ty tmy před tebou ukryti mohou, anobrž noc jako den tobě svítí, rovně tma jako světlo.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Ty zajisté v moci máš ledví má, přioděl jsi mne v životě matky mé.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Oslavuji tě, proto že se hrozným a divným skutkům tvým divím, a duše má zná je výborně.
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Neníť ukryta žádná kost má před tebou, jakž jsem učiněn v skrytě, a řemeslně složen, v nejhlubších místech země.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Trupel můj viděly oči tvé, v knihu tvou všickni oudové jeho zapsáni jsou, i dnové, v nichž formováni byli, když ještě žádného z nich nebylo.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Protož u mne ó jak drahá jsou myšlení tvá, Bože silný, a jak jest jich nesčíslná summa!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Chtěl-li bych je sčísti, více jest jich než písku; procítím-li, a já jsem vždy s tebou.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Zabil-li bys, ó Bože, bezbožníka, tehdážť by muži vražedlní odstoupili ode mne,
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Kteříž mluví proti tobě nešlechetně; marně vyvyšují nepřátely tvé.
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Zdaliž těch, kteříž tě v nenávisti mají, ó Hospodine, v nenávisti nemám? A ti, kteříž proti tobě povstávají, zdaž mne nemrzejí?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Úhlavní nenávistí jich nenávidím, a mám je za nepřátely.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Vyzpytuj mne, Bože silný, a poznej srdce mé; zkus mne, a poznej myšlení má.
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 A popatř, chodím-liť já cestou odpornou tobě, a veď mne cestou věčnou.
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
