Žalmy 109
1 Přednímu zpěváku, žalm Davidův. Ó Bože chvály mé, nečiň se neslyše.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Nebo ústa nešlechetného a ústa lstivá proti mně se otevřela, mluvili proti mně jazykem lživým.
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 A slovy jizlivými osočili mne, válčí proti mně beze vší příčiny.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Protivili mi se za mé milování, ješto jsem se za ně modlíval.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 Odplacují se mi zlým za dobré, a nenávistí za milování mé.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Postav nad ním bezbožníka, a protivník ať mu stojí po pravici.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Když před soudem stane, ať zůstane za nešlechetného, a prosba jeho budiž jemu k hříchu.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Budiž dnů jeho málo, a úřad jeho vezmi jiný.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Buďtež děti jeho sirotci, a žena jeho vdovou.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Buďtež běhouni a tuláci synové jeho, žebřete, vyhnáni jsouce z poustek svých.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Přitáhni k sobě lichevník všecko, cožkoli má, a úsilé jeho rozchvátejte cizí.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Nebudiž, kdo by mu chtěl milosrdenství prokázati, aniž buď, kdo by se smiloval nad sirotky jeho.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Potomci jeho z kořen vyťati buďte, v druhém kolenu vyhlazeno buď jméno jejich.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Přijdiž na pamět nepravost předků jeho před Hospodinem, a hřích matky jeho nebuď shlazen.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Buďtež před Hospodinem ustavičně, až by vyhladil z země památku jejich,
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Proto že nepamatoval, aby činil milosrdenství, ale protivenství činil člověku chudému a nuznému a sevřenému bolestí srdce, aby jej zamordoval.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Poněvadž miloval zlořečení, nechať přijde na něj; neměl líbosti v požehnání, nechať se vzdálí od něho.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 A tak budiž oblečen v zlořečenství jako v svůj oděv, a ať vejde do vnitřností jeho jako voda, a jako olej do kostí jeho.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Budiž jemu to jako plášť k přiodívání, a jako pás k ustavičnému opasování.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Taková mzda přijdiž mým protivníkům od Hospodina, a mluvícím zlé věci proti duši mé.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Ty pak, Hospodine Pane, nalož se mnou laskavě pro jméno své, nebo dobré jest milosrdenství tvé; vytrhni mne.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Jsemť zajisté chudý a nuzný, a srdce mé raněno jest u vnitřnostech mých.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Jako stín, když se nachyluje, ucházeti musím; honí se za mnou jako za kobylkou.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Kolena má klesají postem, a tělo mé vyschlo z tučnosti.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Nadto jsem jim za posměch; když mne uhlédají, potřásají hlavami svými.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Spomoz mi, ó Hospodine Bože můj, zachovej mne podlé milosrdenství svého,
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 Tak aby poznati mohli, že jest to ruka tvá, a že jsi ty, Hospodine, učinil to.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Nechť oni jakkoli zlořečí, ty dobrořeč; kteříž povstali, nechť se zastydí, aby se veselil služebník tvůj.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Buďtež oblečeni protivníci moji v zahanbení, a nechť se odějí jako pláštěm hanbou svou.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Slaviti budu Hospodina velice ústy svými, a u prostřed mnohých chváliti jej budu,
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 Proto že stojí po pravici nuznému, aby ho zachoval od těch, kteříž odsuzují život jeho.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
