Žalmy 104
1 Dobrořeč duše má Hospodinu. Hospodine Bože můj, velmi jsi veliký, velebnost a krásu jsi oblékl.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Přioděls se světlem jako rouchem, roztáhls nebesa jako kortýnu.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Kterýž sklenul na vodách paláce své, kterýž užívá hustých oblaků místo vozů, a vznáší se na peří větrovém.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Kterýž činí posly své duchy, služebníky své oheň plápolající.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Založil zemi na sloupích jejich, tak že se nepohne na věky věků.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Propastí jako rouchem byl jsi ji přioděl, i nad horami stály vody.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 K žehrání tvému rozběhly se, před hřmotem hromu tvého pospíšily,
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 (Vystoupily hory, snížilo se údolí), na místo, kteréž jsi jim založil.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Meze jsi položil, aby jich nepřestupovaly, ani se navracovaly k přikrývání země.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Kterýž vypouštíš potoky přes údolé, aby tekli mezi horami,
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 A nápoj dávali všechněm živočichům polním. Tuť uhašují oslové divocí žízeň svou.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Při nich hnízdí se ptactvo nebeské, a z prostřed ratolestí hlas svůj vydává.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Kterýž svlažuješ hory z výsostí svých, aby ovocem činů tvých sytila se země.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Dáváš, aby rostla tráva dobytku, a bylina ku potřebě člověku, abys tak vyvodil chléb z země,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 A víno, jenž obveseluje srdce člověka. Èiní, aby se stkvěla tvář od oleje, ano i pokrmem zdržuje život lidský.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Nasyceno bývá i dříví Hospodinovo, cedrové Libánští, kteréž štípil.
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Na nichž se ptáci hnízdí, i čáp příbytek svůj má na jedlí.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Hory vysoké jsou kamsíků, skály útočiště králíků.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Učinil měsíc k jistým časům, a slunce zná západ svůj.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Uvodíš tmu, a bývá noc, v níž vybíhají všickni živočichové lesní:
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Lvíčata řvoucí po loupeži, aby hledali od Boha silného pokrmu svého.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Když slunce vychází, zase shromažďují se, a v doupatech svých se ukládají.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Èlověk vychází ku práci své, a k dílu svému až do večera.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Jak mnozí a velicí jsou skutkové tvoji, Hospodine! Všeckys je moudře učinil, plná jest země bohatství tvého.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 V moři pak velikém a přeširokém, tamť jsou hmyzové nesčíslní, a živočichové malí i velicí.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Tuť bárky přecházejí i velryb, kteréhož jsi stvořil, aby v něm hrál.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Všecko to na tě očekává, abys jim dával pokrm časem svým.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Když jim dáváš, sbírají; když otvíráš ruku svou, nasyceni bývají dobrými věcmi.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Když skrýváš tvář svou, rmoutí se; když odjímáš ducha jejich, hynou, a v prach svůj se navracejí.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Vysíláš ducha svého, a zase stvořeni bývají, a obnovuješ tvář země.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Budiž sláva Hospodinova na věky, rozveselujž se Hospodin v skutcích svých.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 On když pohledí na zemi, anať se třese; když se dotkne hor, anť se kouří.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Zpívati budu Hospodinu, dokudž jsem živ; žalmy Bohu svému zpívati budu, pokudž mne stává.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Libé bude přemyšlování mé o něm, jáť rozveselím se v Hospodinu.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Ó by hříšníci vyhynuli z země, a bezbožných aby již nebylo. Dobrořeč duše má Hospodinu. Halelujah.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
