Príslovia 9
1 Moudrost vystavěla dům svůj, vytesavši sloupů svých sedm.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Zbila dobytek svůj, smísila víno své, stůl také svůj připravila.
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 A poslavši děvečky své, volá na vrchu nejvyšších míst v městě:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Kdožkoli jest hloupý, uchyl se sem. Až i bláznivým říká:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Poďte, jezte chléb můj, a píte víno, kteréž jsem smísila.
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Opusťte hloupost a živi buďte, a choďte cestou rozumnosti.
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Kdo tresce posměvače, dochází hanby, a kdo přimlouvá bezbožnému, pohanění.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Nedomlouvej posměvači, aby tě nevzal v nenávist; přimlouvej moudrému, a bude tě milovati.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Učiň to moudrému, a bude moudřejší; pouč spravedlivého, a bude umělejší.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Počátek moudrosti jest bázeň Hospodinova, a umění svatých rozumnost.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 Nebo skrze mne rozmnoží se dnové tvoji, a přidánoť bude let života.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Budeš-li moudrý, sobě moudrý budeš; pakli posměvač, sám vytrpíš.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Žena bláznivá štěbetná, nesmyslná, a nic neumí.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 A sedí u dveří domu svého na stolici, na místech vysokých v městě,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 Aby volala jdoucích cestou, kteříž přímo jdou stezkami svými, řkuci:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 Kdo jest hloupý, uchyl se sem. A bláznivému říká:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Voda kradená sladší jest, a chléb pokoutní chutnější.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
