Príslovia 6
1 Synu můj, slíbil-lis za přítele svého, podal-lis cizímu ruky své,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Zapleten jsi slovy úst svých, jat jsi řečmi úst svých.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Učiniž tedy toto, synu můj, a vyprosť se, poněvadžs se dostal v ruku přítele svého. Jdi, pokoř se, a probuď přítele svého.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Nedej usnouti očím svým, a zdřímati víčkám svým.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Vydři se jako srna z ruky, a jako pták z ruky čižebníka.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Jdi k mravenci, lenochu, shlédni cesty jeho, a nabuď moudrosti.
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Kterýž nemaje vůdce, ani správce, ani pána,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 Připravuje v létě pokrm svůj, shromažďuje ve žni potravu svou.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Dokudž lenochu ležeti budeš? Skoro-liž vstaneš ze sna svého?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Maličko pospíš, maličko zdřímeš, maličko složíš ruce, abys poležel,
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 V tom přijde jako pocestný chudoba tvá, a nouze tvá jako muž zbrojný.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Èlověk nešlechetný, muž nepravý chodí v převrácenosti úst.
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Mhourá očima svýma, mluví nohama svýma, ukazuje prsty svými.
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Převrácenost všeliká jest v srdci jeho, smýšlí zlé všelikého času, sváry rozsívá.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 A protož v náhle přijde bída jeho, rychle setřín bude, a nebudeť uléčení.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Těchto šesti věcí nenávidí Hospodin, a sedmá ohavností jest duši jeho:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Očí vysokých, jazyka lživého, a rukou vylévajících krev nevinnou,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 Srdce, kteréž ukládá myšlení nepravá, noh kvapných běžeti ke zlému,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 Svědka lživého, mluvícího lež, a toho, jenž rozsívá různice mezi bratřími.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Ostříhejž, synu můj, přikázaní otce svého, a neopouštěj naučení matky své.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Přivazuj je k srdci svému ustavičně, a k hrdlu svému je připínej.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Kamžkoli půjdeš, ono tě zprovodí, když spáti budeš, bude tě ostříhati, a když procítíš, bude s tebou rozmlouvati,
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 (Nebo přikázaní jest svíce, a naučení světlo, a cesta života jsou domlouvání vyučující),
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 Aby tě ostříhalo od ženy zlé, od úlisnosti jazyka ženy cizí.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Nežádejž krásy její v srdci svém, a nechať tě nejímá víčky svými.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Nebo příčinou ženy cizoložné zchudl bys až do kusu chleba, anobrž žena cizoložná drahou duši ulovuje.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Může-liž kdo skrýti oheň v klíně svém, aby roucho jeho se nepropálilo?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Může-liž kdo choditi po uhlí řeřavém, aby nohy jeho se neopálily?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Tak kdož vchází k ženě bližního svého, nebudeť bez viny, kdož by se jí koli dotkl.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Neuvozují potupy na zloděje, jestliže by ukradl, aby nasytil život svůj, když lační,
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 Ač postižen jsa, navracuje to sedmernásobně, vším statkem domu svého nahražuje:
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Ale cizoložící s ženou blázen jest; kdož hubí duši svou, tenť to činí;
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Trápení a lehkosti dochází, a útržka jeho nebývá shlazena.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 Nebo zůřivý jest hněv muže, a neodpouštíť v den pomsty.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 Neohlídá se na žádnou záplatu, aniž přijímá, by i množství darů dával.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
