Príslovia 5
1 Synu můj, pozoruj moudrosti mé, k opatrnosti mé nakloň ucha svého,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Abys ostříhal prozřetelnosti, a rtové tvoji šetřili umění.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Nebo rtové cizí ženy strdí tekou, a měkčejší nad olej ústa její.
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Poslední pak věci její hořké jsou jako pelyněk, ostré jako meč na obě straně ostrý.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Stezku života snad bys zvážiti chtěl? Vrtkéť jsou cesty její, neseznáš.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Protož, synové, poslechněte mne, a neodstupujte od řečí úst mých.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Vzdal od ní cestu svou, a nepřibližuj se ke dveřím domu jejího,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Abys snad nedal jiným slávy své, a let svých ukrutnému,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Aby se nenasytili cizí úsilím tvým, a práce tvá nezůstala v domě cizím.
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 I řval bys naposledy, když bys zhubil tělo své a čerstvost svou,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 A řekl bys: Jak jsem nenáviděl cvičení, a domlouváním pohrdalo srdce mé,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 A neposlouchal jsem hlasu vyučujících mne, a k učitelům svým nenaklonil jsem ucha svého!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 O málo, že jsem nevlezl ve všecko zlé u prostřed shromáždění a zástupu.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Pí vodu z čisterny své, a prameny z prostředku vrchoviště svého.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Nechť se rozlévají studnice tvé ven, a potůčkové vod na ulice.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Měj je sám sobě, a ne cizí s tebou.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Budiž požehnaný pramen tvůj, a vesel se z manželky mladosti své.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Laně milostné a srny utěšené; prsy její ať tě opojují všelikého času, v milování jejím kochej se ustavičně.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Nebo proč bys se kochal, synu můj, v cizí, a objímal život postranní,
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Poněvadž před očima Hospodinovýma jsou cesty člověka, a on všecky stezky jeho váží?
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Nepravosti vlastní jímají bezbožníka takového, a v provazích hříchu svého uvázne.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Takovýť umře, proto že nepřijímal cvičení, a ve množství bláznovství svého blouditi bude.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
