Príslovia 26
1 Jako sníh v létě, a jako déšť ve žni, tak nepřipadá na blázna čest.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Jako vrabec přenáší se, a vlaštovice létá, tak zlořečení bez příčiny nedojde.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Bič na koně, uzda na osla, a kyj na hřbet blázna.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Neodpovídej bláznu podlé bláznovství jeho, abys i ty jemu nebyl podobný.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Odpověz bláznu podlé bláznovství jeho, aby sám u sebe nebyl moudrý.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Jako by nohy osekal, bezpráví se dopouští ten, kdož svěřuje poselství bláznu.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Jakož nejednostejní jsou hnátové kulhavého, tak řeč v ústech bláznů.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Jako vložiti kámen do praku, tak jest, když kdo ctí blázna.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Trn, kterýž se dostává do rukou opilého, jest přísloví v ústech bláznů.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Veliký pán stvořil všecko, a dává odplatu bláznu, i odměnu přestupníkům.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Jakož pes navracuje se k vývratku svému, tak blázen opětuje bláznovství své.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Spatřil-li bys člověka, an jest moudrý sám u sebe, naděje o bláznu lepší jest než o takovém.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Říká lenoch: Lev lítý jest na cestě, lev jest v ulici.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Dvéře se obracejí na stežejích svých, a lenoch na lůži svém.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Schovává lenivý ruku svou za ňadra; těžko mu vztáhnouti ji k ústům svým.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Moudřejší jest lenivý u sebe sám, nežli sedm odpovídajících s soudem.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Psa za uši lapá, kdož odcházeje, hněvá se ne v své při.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Jako nesmyslný vypouští jiskry a šípy smrtelné,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Tak jest každý, kdož oklamává bližního, a říká: Zdaž jsem nežertoval?
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Když není drev, hasne oheň; tak když nebude klevetníka, utichne svár.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Uhel mrtvý k roznícení, a drva k ohni, tak člověk svárlivý k roznícení svady.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Slova utrhače jako ubitých, ale však sstupují do vnitřností života.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Stříbrná trůska roztažená po střepě jsou rtové protivní a srdce zlé.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Rty svými za jiného se staví ten, jenž nenávidí, ale u vnitřnosti své skládá lest.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Když se ochotný ukáže řečí svou, nevěř mu; nebo sedmera ohavnost jest v srdci jeho.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Přikrývána bývá nenávist chytře, ale zlost její zjevena bývá v shromáždění.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Kdo jámu kopá, do ní upadá, a kdo valí kámen, na něj se obrací.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Èlověk jazyka ošemetného v nenávisti má ponížené, a ústy úlisnými způsobuje pád.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
