Príslovia 20
1 Víno činí posměvače, a nápoj opojný nepokojného; pročež každý, kdož se kochá v něm, nebývá moudrý.
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
2 Hrůza královská jako řvání mladého lva; kdož ho rozhněvá, hřeší proti životu svému.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
3 Přestati od sváru jest to každému ku poctivosti, ale kdožkoli se do nich zapletá, blázen jest.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 Lenoch neoře pro zimu, pročež žebrati bude ve žni, ale nadarmo.
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
5 Rada v srdci muže voda hluboká, muž však rozumný dosáhne jí.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
6 Větší díl lidí honosí se účinností svou, ale v pravdě takového kdo nalezne?
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 Spravedlivý ustavičně chodí v upřímnosti své; blažení synové jeho po něm.
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
8 Král sedě na soudné stolici, rozhání očima svýma všecko zlé.
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9 Kdo může říci: Očistil jsem srdce své? Èist jsem od hříchu svého?
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
10 Závaží rozdílná a míra rozdílná, obé to ohavností jest Hospodinu.
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
11 Po skutcích svých poznáno bývá také i pachole, jest-li upřímé a pravé dílo jeho.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
12 Ucho, kteréž slyší, a oko, kteréž vidí, obé to učinil Hospodin.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 Nemiluj snu, abys nezchudl, otevři oči své, a nasytíš se chlebem.
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
14 Zlé, zlé, říká ten, kdož kupuje, a odejda, tedy se chlubí.
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
15 Zlato a množství perel, a nejdražší klínot jsou rtové umělí.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
16 Vezmi roucho toho, kterýž slíbil za cizího, a kdo za cizozemku, základ jeho.
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
17 Chutný jest někomu chléb falše, ale potom ústa jeho pískem naplněna bývají.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
18 Myšlení radou upevňuj, a s opatrnou radou veď boj.
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 Kdo vynáší tajnost, chodí neupřímě, pročež k lahodícímu rty svými nepřiměšuj se.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 Kdo zlořečí otci svému neb matce své, zhasne svíce jeho v temných mrákotách.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
21 Dědictví rychle z počátku nabytému naposledy nebývá dobrořečeno,
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
22 Neříkej: Odplatím se zlým; očekávej na Hospodina, a vysvobodí tě.
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Ohavností jsou Hospodinu závaží rozdílná, a váhy falešné neoblibuje.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
24 Od Hospodina jsou krokové muže, ale člověk jak vyrozumívá cestě jeho?
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Osídlo jest člověku pohltiti věc posvěcenou, a po slibu zase toho vyhledávati.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Král moudrý rozptyluje bezbožné, a uvodí na ně pomstu.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Duše člověka jest svíce Hospodinova, kteráž zpytuje všecky vnitřnosti srdečné.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Milosrdenství a pravda ostříhají krále, a milosrdenstvím podpírá se trůn jeho.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Ozdoba mládenců jest síla jejich, a okrasa starců šediny.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Modřiny ran jsou lékařství při zlém, a bití vnitřnostem života.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
