Matouš 26
1 I stalo se, když dokonal Ježíš řeči tyto všecky, řekl učedlníkům svým:
Коли Ісус закінчив усе це говорити, Він звернувся до Своїх учнів:
2 Víte, že po dvou dnech velikanoc bude a Syn člověka zrazen bude, aby byl ukřižován.
«Ви знаєте, що через два дні Пасха і Сина Людського буде видано на розп’яття».
3 Tedy sešli se přední kněží a zákoníci, i starší lidu na síň nejvyššího kněze, kterýž sloul Kaifáš.
Тоді зібралися первосвященники та старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каяфа.
4 A radili se, jak by Ježíše lstivě jali a zamordovali.
І змовилися підступом схопити та вбити Ісуса.
5 Ale pravili: Ne v den sváteční, aby snad nebyl rozbroj v lidu.
Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося заворушення в народі».
6 Když pak byl Ježíš v Betany, v domu Šimona malomocného,
Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого.
7 Přistoupila k němu žena, mající nádobu alabastrovou masti drahé, i vylila ji na hlavu jeho, když seděl za stolem.
Коли Він сидів за столом, до Нього підійшла жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром, і вилила його на голову Ісуса.
8 A vidouce to učedlníci jeho, rozhněvali se, řkouce: I k čemu jest ztráta tato?
Побачивши це, учні обурилися й сказали: ―Навіщо така трата?
9 Neb mohla tato mast prodána býti za mnoho, a dáno býti chudým.
Адже це миро можна було продати дорого та роздати бідним.
10 A znaje to Ježíš, dí jim: Proč za zlé máte této ženě? Dobrý zajisté skutek učinila nade mnou.
Але Ісус, знаючи це, сказав їм: ―Чому ви докоряєте жінці? Адже вона зробила добре діло для Мене.
11 Nebo chudé vždycky máte s sebou, ale mne ne vždycky míti budete.
Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.
12 Vylivši zajisté tato mast tuto na mé tělo, ku pohřebu mému to učinila.
Виливши миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання.
13 Amen pravím vám: Kdežkoli kázáno bude evangelium toto po všem světě, takéť i to bude praveno, co učinila tato, na památku její.
Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї.
14 Tedy odšed k předním kněžím, jeden ze dvanácti, kterýž sloul Jidáš Iškariotský,
Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріот, пішов до первосвященників
15 Řekl jim: Co mi chcete dáti, a já vám ho zradím? A oni uložili jemu dáti třidceti stříbrných.
і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я віддам вам Ісуса?» Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
16 A od té chvíle hledal příhodného času, aby ho zradil.
Відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
17 Prvního pak dne přesnic, přistoupili k Ježíšovi učedlníci, řkouce jemu: Kde chceš, ať připravíme tobě, abys jedl beránka?
У перший день свята Опрісноків учні підійшли та запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?
18 On pak řekl: Jděte tam k jednomu do města, a rcete jemu: Vzkázalť Mistr: Èas můj blízko jest, u tebeť jísti budu beránka s učedlníky svými.
Він відповів: ―Ідіть у місто до такого-то чоловіка й скажіть йому: «Учитель каже: „Мій час наблизився, у тебе Я буду споживати Пасху з Моїми учнями“».
19 I učinili učedlníci tak, jakož jim poručil Ježíš, a připravili beránka.
Учні зробили, як наказав їм Ісус, та приготували там Пасху.
20 A když byl večer, posadil se za stůl se dvanácti.
Коли ж настав вечір, Він сів до столу разом із дванадцятьма.
21 A když jedli, řekl jim: Amen pravím vám, že jeden z vás mne zradí.
А як вони їли, [Ісус] сказав їм: ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене.
22 I zarmoutivše se velmi, počali každý z nich říci jemu: Zdali já jsem, Pane?
Вони дуже засмутилися й почали запитувати Його, один за одним: ―Це не я, Господи?
23 On pak odpovídaje, řekl: Kdo omáčí se mnou rukou v míse, tenť mne zradí.
Він сказав у відповідь: ―Той, хто опустить руку разом зі Мною в миску, той Мене зрадить.
24 Synť zajisté člověka jde, jakož psáno o něm, ale běda člověku tomu, skrze něhož Syn člověka zrazen bude. Dobré by bylo jemu, by se byl nenarodil člověk ten.
Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись.
25 Odpovídaje pak Jidáš, kterýž ho zrazoval, dí: Zdali já jsem, Mistře? Řekl jemu: Ty jsi řekl.
Юда, який зрадив Його, спитав: ―Це не я, Равві? [Ісус] відповів йому: ―Ти сказав!
26 A když oni jedli, vzav Ježíš chléb a dobrořečiv, lámal, a dal učedlníkům, a řekl: Vezměte, jezte, to jest tělo mé.
Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав учням, кажучи: «Візьміть та їжте, це є тіло Моє».
27 A vzav kalich, a díky činiv, dal jim, řka: Pijte z toho všickni.
Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, кажучи: «Пийте з неї всі,
28 Neb to jest krev má nové smlouvy, kteráž za mnohé vylévá se na odpuštění hříchů.
бо це кров Моя, [кров] Нового Завіту, яка проливається за багатьох для прощення гріхів.
29 Ale pravímť vám, žeť nebudu píti již více z tohoto plodu vinného kořene, až do onoho dne, když jej píti budu s vámi nový v království Otce mého.
Кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Мого Отця».
30 A sezpívavše písničku, vyšli na horu Olivetskou.
І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.
31 Tedy dí jim Ježíš: Všickni vy zhoršíte se nade mnou této noci. Nebo psáno jest: Bíti budu pastýře, a rozprchnouť se ovce stáda.
Тоді Ісус сказав [учням]: ―Усі ви відмовитесь від Мене цієї ночі, бо написано: «Уражу пастиря – і вівці отари розсіються».
32 Ale když z mrtvých vstanu, předejdu vás do Galilee.
Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось.
33 Odpovídaje pak Petr, řekl jemu: Byť se pak všickni zhoršili nad tebou, jáť se nikdy nezhorším.
Тоді Петро відповів Йому: ―Навіть якщо всі зречуться Тебе, я ніколи не зречусь.
34 Dí mu Ježíš: Amen pravím tobě, že této noci, prve než kohout zazpívá, třikrát mne zapříš.
Ісус сказав йому: ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене.
35 Řekl jemu Petr: Bychť pak měl také s tebou umříti, nezapřím tebe. Takž podobně i všickni učedlníci pravili.
Петро ж наполягав: ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся. І всі учні сказали так само.
36 Tedy přišel s nimi Ježíš na místo, kteréž sloulo Getsemany. I dí učedlníkům: Poseďtež tuto, ažť odejda, pomodlím se tamto.
Тоді Ісус разом із ними прийшов до місця, яке називається Гефсиманія, і сказав учням: ―Посидьте тут, поки Я піду й помолюся там.
37 A pojav s sebou Petra a dva syny Zebedeovy, počal se rmoutiti a teskliv býti.
І, узявши з Собою Петра та обох синів Зеведеєвих, почав сумувати та тривожитись.
38 Tedy řekl jim: Smutnáť jest duše má až k smrti. Pozůstaňtež tuto a bděte se mnou.
Тоді сказав їм: ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте зі Мною.
39 A poodšed maličko, padl na tvář svou, modle se a řka: Otče můj, jest-li možné, nechť odejde ode mne kalich tento. Avšak ne jakž já chci, ale jakž ty chceš.
І, відійшовши трохи далі, Він упав долілиць та молився кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не як Я хочу, а як Ти».
40 I přišel k učedlníkům, a nalezl je, ani spí. I řekl Petrovi: Tak-liž jste nemohli jediné hodiny bdíti se mnou?
Повернувшись до учнів, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові: ―Ви не могли навіть однієї години пильнувати зі Мною?
41 Bdětež a modlte se, abyste nevešli v pokušení. Duchť zajisté hotov jest, ale tělo nemocno.
Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу. Бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42 Opět po druhé odšed, modlil se, řka: Otče můj, nemůže-liť tento kalich minouti mne, než abych jej pil, staniž se vůle tvá.
І вдруге Він відійшов та молився кажучи: «Отче Мій, якщо неможливо, щоб ця чаша Мене обминула і щоб Я не пив її, то нехай станеться Твоя воля!»
43 I přišed k nim, nalezl je, a oni zase spí; nebo byly oči jejich obtíženy.
Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені.
44 A nechav jich, opět odšel, a modlil se po třetí, touž řeč říkaje.
Залишивши їх утретє, Він ще раз пішов молитися, промовляючи ті ж слова.
45 Tedy přišel k učedlníkům svým, a řekl jim: Spětež již a odpočívejte. Aj, přiblížila se hodina, a Syna člověka zrazují v ruce hříšných.
Потім прийшов до учнів і сказав їм: ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Ось наблизилась година, і Син Людський віддається в руки грішників.
46 Vstaňtež, pojďme. Aj, přiblížil se ten, jenž mne zrazuje.
Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник.
47 A když on ještě mluvil, aj, Jidáš, jeden ze dvanácti, přišel, a s ním zástup mnohý s meči a s kyjmi, poslaných od předních kněží a starších lidu.
Коли Він ще говорив, ось підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним великий натовп із мечами та киями – від первосвященників та старійшин народу.
48 Ten pak, jenž jej zrazoval, dal jim znamení, řka: Kteréhožťkoli políbím, ten jest; držtež jej.
Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його!»
49 A hned přistoupiv k Ježíšovi, řekl: Zdráv buď, Mistře, a políbil jej.
Він одразу підійшов до Ісуса й промовив: ―Вітаю, Равві! – і поцілував Його.
50 I řekl jemu Ježíš: Příteli, nač jsi přišel? Tedy přistoupili a ruce vztáhli na Ježíše a jali ho.
Ісус сказав йому: ―Друже, [роби те, ] для чого ти прийшов! Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки та заарештували Його.
51 A aj, jeden z těch, kteříž byli s Ježíšem, vztáh ruku, vytrhl meč svůj; a udeřiv služebníka nejvyššího kněze, uťal ucho jeho.
І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свій меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо.
52 Tedy dí jemu Ježíš: Obrať meč svůj v místo jeho; nebo všickni, kteříž meč berou, od meče zahynou.
Тоді Ісус сказав: «Поверни свого меча на його місце! Бо всі, хто береться за меч, від меча загинуть.
53 Zdaliž mníš, že bych nyní nemohl prositi Otce svého, a vydal by mi více nežli dvanácte houfů andělů?
Чи ти думаєш, що Я не можу просити Отця Мого надіслати зараз більше дванадцяти легіонівангелів?
54 Ale kterak by se pak naplnila Písma, kteráž svědčí, že tak musí býti?
Але як тоді сповниться Писання, яке каже, що так має статися?»
55 V tu hodinu řekl Ježíš k zástupům: Jako na lotra vyšli jste s meči a s kyjmi jímati mne. Na každý den sedával jsem u vás, uče v chrámě, a nejali jste mne.
У той час Ісус звернувся до натовпу: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. Щодня Я сидів та навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене.
56 Ale toto se všecko stalo, aby se naplnila Písma prorocká. Tedy učedlníci všickni opustivše ho, utekli.
Але все це сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
57 A oni javše Ježíše, vedli ho k Kaifášovi nejvyššímu knězi, kdežto zákoníci a starší byli se sešli.
Ті, що схопили Ісуса, привели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники та старійшини.
58 Ale Petr šel za ním zdaleka, až do síně nejvyššího kněze. A všed vnitř, seděl s služebníky, aby viděl všeho toho konec.
Петро ж ішов за Ісусом на відстані до двору первосвященника й, зайшовши всередину, сів разом зі слугами, щоб побачити, [чим усе] скінчиться.
59 Přední pak kněží a starší a všecka ta rada hledali falešného svědectví proti Ježíšovi, aby jej na smrt vydali,
Первосвященники й весь Синедріон шукали неправдивого свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть,
60 I nenalezli. A ačkoli mnozí falešní svědkové přistupovali, však nenalézali. Naposledy pak přišli dva falešní svědkové,
але не знаходили, хоча прийшло багато лжесвідків. Наостанок прийшли двоє,
61 A řekli: Tento jest pověděl: Mohu zbořiti chrám Boží a ve třech dnech zase jej ustavěti.
які сказали: ―Він говорив: «Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його».
62 A povstav nejvyšší kněz, řekl jemu: Nic neodpovídáš? Což pak tito proti tobě svědčí?
Первосвященник, піднявшись, запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
63 Ale Ježíš mlčel. I odpovídaje nejvyšší kněz, řekl k němu: Zaklínám tě skrze Boha živého, abys nám pověděl, jsi-li ty Kristus Syn Boží?
Але Ісус мовчав. Первосвященник запитав Його: ―Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам: Ти – Христос, Син Божий?
64 Dí mu Ježíš: Ty jsi řekl. Ale však pravím vám: Od toho času uzříte Syna člověka sedícího na pravici moci Boží a přicházejícího na oblacích nebeských.
Ісус відповів йому: ―Ти сказав це! Навіть більше скажу вам: відтепер побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних!
65 Tedy nejvyšší kněz roztrhl roucho své, a řekl: Rouhal se. Což ještě potřebujeme svědků? Aj, nyní jste slyšeli rouhání jeho.
Тоді первосвященник розірвав на собі одяг та сказав: ―Він богохульствує! Навіщо нам потрібні свідки? Ось тепер ви чули богохульство!
66 Co se vám zdá? A oni odpovídajíce, řekli: Hodenť jest smrti.
Яке ваше рішення? Вони відповіли: ―Він заслуговує на смерть!
67 Tedy plili na tvář jeho a pohlavkovali jej; jiní pak hůlkami jej bili,
Тоді почали плювати Ісусові в обличчя та бити кулаками, а інші били Його по щоках,
68 Říkajíce: Hádej nám, Kriste, kdo jest ten, kterýž tebe udeřil?
кажучи: «Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?»
69 Ale Petr seděl vně v síni. I přistoupila k němu jedna děvečka, řkuci: I ty jsi byl s Ježíšem tím Galilejským.
Петро ж сидів назовні, у дворі. До нього підійшла одна зі служниць і сказала: ―І ти був з Ісусом із Галілеї.
70 On pak zapřel přede všemi, řka: Nevím, co pravíš.
Але Петро заперечив перед усіма, кажучи: ―Не знаю, про що ти говориш.
71 A když vycházel ze dveří, uzřela jej jiná děvečka. I řekla těm, kteříž tu byli: I tento byl s Ježíšem tím Nazaretským.
Коли він виходив за ворота, його побачила інша [служниця] й сказала тим, що були там: ―Цей [чоловік] теж був з Ісусом із Назарета.
72 A on opět zapřel s přísahou, řka: Neznám toho člověka.
Петро знову заперечив, поклявшись, що не знає Цього Чоловіка.
73 A po malé chvíli přistoupili blíže, kteříž tu stáli, i řekli Petrovi: Jistě i ty z nich jsi, neb i řeč tvá známa tebe činí.
Згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: ―Ти й справді один із них, бо й мова твоя викриває тебе.
74 Tedy počal se proklínati a přisahati, řka: Neznám toho člověka. A hned kohout zazpíval.
Тоді він почав клястися та присягати [кажучи]: ―Не знаю Цього Чоловіка! І одразу заспівав півень.
75 I rozpomenul se Petr na slovo Ježíšovo, kterýž jemu byl řekl: Že prve než kohout zazpívá, třikrát mne zapříš. A vyšed ven, plakal hořce.
Тоді Петро згадав слова, які сказав Ісус: «Перед тим, як заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
