Matouš 15
1 A v tom přistoupí k Ježíšovi Jeruzalémští zákoníci a farizeové, řkouce:
Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 Proč učedlníci tvoji přestupují ustanovení starších? Nebo neumývají rukou svých, když mají jísti chléb.
Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 A on odpovídaje, řekl jim: Pročež i vy přestupujete přikázání Boží pro ustanovení vaše?
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 Nebo přikázal Bůh, řka: Cti otce svého i matku, a kdož by zlořečil otci neb mateři, smrtí ať umře.
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.
5 Ale vy pravíte: Kdož by koli řekl otci neb mateři: Dar ode mne obětovaný, tobě prospěje, by pak i neuctil otce svého neb mateře své, bez viny bude.
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 A takž zrušili jste přikázání Boží pro své ustanovení.
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Pokrytci, dobře prorokoval o vás Izaiáš, řka:
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:
8 Přibližuje se ke mně lid tento ústy svými a rty mne ctí, ale srdce jejich daleko jest ode mne.
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 Nadarmoť mne ctí, učíce učení, jenž jsou přikázání lidská.
Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 A svolav zástup, řekl jim: Slyšte a rozumějte.
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 Ne to, což vchází v ústa, poskvrňuje člověka, ale což z úst pochází, toť poskvrňuje člověka.
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.
12 Tehdy přistoupivše učedlníci jeho, řekli mu: Víš-li, že farizeové, slyševše tu řeč, zhoršili se?
Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 A on odpovídaje, řekl: Všeliké štípení, jehož neštípil Otec můj nebeský, vykořeněno bude.
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Nechte jich, vůdcovéť jsou slepí slepých, a povede-li slepý slepého, oba v jámu upadnou.
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 I odpověděv Petr, řekl jemu: Vylož nám to podobenství.
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 Ježíš pak řekl: Ještě i vy bez rozumu jste?
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Nerozumíte-liž, že všecko, což v ústa vchází, do břicha jde a vypouští se ven?
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 Ale které věci z úst pocházejí, z srdce jdou, a tyť poskvrňují člověka.
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 Z srdceť zajisté vycházejí zlá myšlení, vraždy, cizoložstva, smilstva, krádeže, křivá svědectví, rouhání.
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 Tyť jsou věci poskvrňující člověka. Ale neumytýma rukama jísti, toť neposkvrňuje člověka.
Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 A vyšed odtud Ježíš, bral se do krajin Tyrských a Sidonských.
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 A aj, žena Kananejská z končin těch vyšedši, volala za ním, řkuci: Smiluj se nade mnou, Pane, synu Davidův. Dceru mou hrozně trápí ďábelství.
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23 Kterýžto neodpověděl jí slova. I přistoupivše učedlníci jeho, prosili ho, řkouce: Propusť ji, neboť volá za námi.
Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 On pak odpověděv, řekl: Nejsem poslán než k ovcem zahynulým z domu Izraelského.
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 Ale ona přistoupivši, klaněla se jemu, řkuci: Pane, pomoz mi.
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.
26 On pak odpověděv, řekl: Není slušné vzíti chléb synů a vrci štěňatům.
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 A ona řekla: Takť jest, Pane. Avšak štěňata jedí drobty, kteříž padají z stolů pánů jejich.
А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 Tedy odpovídaje Ježíš, řekl jí: Ó ženo, veliká jest víra tvá. Staniž se tobě, jakž chceš. I uzdravena jest dcera její v tu hodinu.
Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 A odšed odtud Ježíš, šel podle moře Galilejského, a vstoupiv na horu, posadil se tam.
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.
30 I přišli k němu zástupové mnozí, majíce s sebou kulhavé, slepé, němé, polámané a jiné mnohé. I kladli je k nohám Ježíšovým, a on uzdravil je,
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 Takže se zástupové divili, vidouce, ano němí mluví, polámaní zdraví jsou, kulhaví chodí, slepí vidí. I velebili Boha Izraelského.
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Ježíš pak svolav učedlníky své, řekl: Líto mi zástupu, ješto již tři dni trvají se mnou a nemají, co by jedli; a rozpustiti jich lačných nechci, aby nezhynuli na cestě.
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.
33 I řekli mu učedlníci jeho: I kde bychom vzali tolik chleba na této poušti, abychom takový zástup nasytili?
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34 I řekl jim Ježíš: Kolik chlebů máte? A oni řkou: Sedm a málo rybiček.
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 I rozkázal zástupům, aby se posadili na zemi.
І звелїв народові посідати на землї.
36 A vzav těch sedm chlebů a ryby, učiniv díky, lámal a dal učedlníkům svým, a učedlníci zástupu.
І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 I jedli všickni a nasyceni jsou. A sebrali, což zbylo drobtů, sedm košů plných.
І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 Bylo pak těch, kteříž jedli, čtyři tisíce mužů kromě žen a dětí.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.
39 A rozpustiv zástupy, vstoupil na lodí. I přišel do krajiny Magdala.
І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.
