Marek 4
1 A opět počal Ježíš učiti u moře. I shromáždil se k němu zástup mnohý, takže vstoupiv na lodí, seděl na moři, a všecken zástup byl na zemi podle moře.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 I učil je mnohým věcem v podobenstvích, a pravil jim v učení svém:
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 Slyšte. Aj, vyšel rozsevač, aby rozsíval.
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 I stalo se v tom rozsívání, že jedno padlo podle cesty, a přiletělo ptactvo nebeské, i szobali je.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 A jiné padlo na místo skalnaté, kdežto nemělo mnoho země, a hned vzešlo; neb nemělo hlubokosti země.
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 A když vyšlo slunce, uvadlo, a protože nemělo kořene, uschlo.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 A jiné padlo mezi trní; i zrostlo trní, a udusilo je. I nevydalo užitku.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 Jiné pak padlo v zemi dobrou, a dalo užitek vzhůru vstupující a rostoucí; přineslo zajisté jedno třidcátý, a jiné šedesátý, a jiné pak stý.
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 I pravil jim: Kdo má uši k slyšení, slyš.
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 A když pak byl sám, tázali se ho ti, kteříž při něm byli, se dvanácti, na to podobenství.
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 I řekl jim: Vámť jest dáno, znáti tajemství království Božího, ale těm, kteříž jsou vně, v podobenství všecko se děje,
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 Aby hledíce, hleděli, a neuzřeli, a slyšíce, slyšeli, a nesrozuměli, aby se snad neobrátili, a byli by jim odpuštěni hříchové.
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 I dí jim: Neznáte podobenství tohoto? A kterakž pak jiná všecka podobenství poznáte?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 Rozsevač, ten slovo rozsívá.
Сїяч слово сіє.
15 Titoť pak jsou, ješto podle cesty símě přijímají, kdežto se rozsívá slovo, kteréž když oni slyší, ihned přichází satan a vynímá slovo, kteréž vsáto jest v srdcích jejich.
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 A tak podobně ti, kteříž jako skalnatá země posáti jsou, kteřížto jakž uslyší slovo, hned s radostí přijímají je.
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 Než nemají kořene v sobě, ale jsou časní; potom když vznikne soužení a protivenství pro slovo Boží, hned se horší.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 A tito jsou, jenž mezi trní posáti jsou, kteříž ač slovo slyší,
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 Ale pečování tohoto světa a oklamání zboží, a jiné žádosti zlé k tomu přistupující, udušují slovo, takže bez užitku bývá. (aiōn g165)
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 Titoť pak jsou, jenž v zemi dobrou símě přijali, kteříž slyší slovo Boží, a přijímají, a užitek přinášejí, jedno třidcátý, a jiné šedesátý, a jiné stý.
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 Dále pravil jim: Zdali rozsvícena bývá svíce, aby postavena byla pod nádobu nebo pod postel? Však aby na svícen vstavena byla.
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 Nebo nic není skrytého, co by nebylo zjeveno; aniž jest co tak ukrytého, aby najevo nevyšlo.
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 Jestliže kdo má uši k slyšení, slyš.
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 I mluvil k nim: Vizte, co slyšíte. Kterou měrou budete měřiti, touť vám bude odměřeno, a přidáno bude vám poslouchajícím.
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 Nebo kdožť má, tomu bude dáno; a kdo nemá, i to, což má, bude od něho odjato.
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 I pravil jim: Tak jest království Boží, jako kdyby člověk uvrhl símě v zemi.
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 A spal by, a vstával by ve dne i v noci, a semeno by vzešlo a vzrostlo, jakž on neví.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 Nebo sama od sebe země plodí, nejprv bylinu, potom klas, potom plné obilé v klasu.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 A když sezrá úroda, ihned přičiní srp; neboť jest nastala žeň.
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 I řekl opět: K čemu připodobníme království Boží? Aneb kterému podobenství je přirovnáme?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 Jest jako zrno horčičné, kteréžto, když vsáto bývá v zemi, menší jest ze všech semen, kteráž jsou na zemi.
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 Ale když vsáto bývá, roste, a bývá větší než všecky byliny, a činíť ratolesti veliké, takže pod stínem jeho mohou sobě ptáci nebeští hnízda dělati.
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 A takovými mnohými podobenstvími mluvil jim slovo, jakž mohli slyšeti.
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 A bez podobenství nemluvil jim, učedlníkům pak svým soukromí vykládal všecko.
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 I řekl jim v ten den, když již bylo večer: Plavme se na druhou stranu.
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 A nechavše zástupu, pojali jej, tak jakž byl na lodičce. Ale i jiné lodičky byly s ním.
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 Tedy stala se bouře veliká od větru, až se vlny na lodí valily, takže se již naplňovala lodí.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 A on zzadu na lodí spal na podušce. I zbudili jej, a řekli jemu: Mistře, což pak nic nedbáš, že hyneme?
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 I probudiv se, přimluvil větru a řekl moři: Umlkni a upokoj se. I přestal vítr, a stalo se utišení veliké.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 I řekl jim: Proč se tak bojíte? Což ještě nemáte víry?
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 I báli se bázní velikou, a pravili jeden k druhému: Hle kdo jest tento, že i vítr i moře poslouchají jeho?
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
