Lukáš 1
1 Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž jsou u nás jisté,
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 Jakž jsou nám vydali ti, kteřížto od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti došel, tobě z gruntu o tom pořádně vypsati, výborný Theofile,
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 Byl za dnů Herodesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 Byli pak oba spravedliví před obličejem Božím, chodíce ve všech přikázáních a spravedlnostech Páně bez úhony.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 A neměli plodu, protože Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 Že vedle obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí z jeho narození budou se radovati.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 Bude zajisté veliký před obličejem Páně, a vína i nápoje opojného nebudeť píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 Neboť, on předejde před obličejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby tak připravil Pánu lid hotový.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 I řekl Zachariáš k andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 Odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před obličejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do toho dne, v kterémž se tyto věci stanou, protože jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichžto vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 I všed k ní anděl, dí: Zdráva milosti došlá, Pán Bůh s tebou, požehnaná ty mezi ženami.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 A počneš v životě a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 I řekla Maria k andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 A aj, Alžběta, příbuzná tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 Neboť nebude nemožné u Boha všeliké slovo.
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 I řekla Maria: Aj, služebnice Páně, staniž mi se podle slova tvého. I odšel od ní anděl.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 I stalo se, jakž uslyšela pozdravení Marie Alžběta, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 A veselí se duch můj v Bohu, Spasiteli mém,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 Že jest vzezřel na ponížení služebnice své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 Neboť mi učinil veliké věci ten, jenž mocný jest, a svaté jméno jeho,
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 Přijal Izraele, služebníka svého, pamětliv jsa na milosrdenství své
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a potom navrátila se do domu svého.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila; i porodila syna.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 I řekli k ní: Však nižádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 A on požádav deštičky, napsal řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 A ihned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I kteraké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval řka:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že jest navštívil, a učinil vykoupení lidu svému,
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 A vyzdvihl nám roh spasení v domu Davida, služebníka svého,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 Na přísahu, kterouž jest přisáhl Abrahamovi, otci našemu, že jistě nám to dá,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 Abychom bez strachu, z ruky nepřátel našich jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 V svatosti a v spravedlnosti před obličejem jeho, po všecky dny života našeho.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 Aby bylo dáno umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 Skrze srdečné milosrdenství Boha našeho, v němžto navštívil nás, vyšed z výsosti,
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 Dítě pak rostlo a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
