Lukáš 1
1 Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž jsou u nás jisté,
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 Jakž jsou nám vydali ti, kteřížto od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli,
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti došel, tobě z gruntu o tom pořádně vypsati, výborný Theofile,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 Byl za dnů Herodesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 Byli pak oba spravedliví před obličejem Božím, chodíce ve všech přikázáních a spravedlnostech Páně bez úhony.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 A neměli plodu, protože Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 Že vedle obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí z jeho narození budou se radovati.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 Bude zajisté veliký před obličejem Páně, a vína i nápoje opojného nebudeť píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 Neboť, on předejde před obličejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby tak připravil Pánu lid hotový.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 I řekl Zachariáš k andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 Odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před obličejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do toho dne, v kterémž se tyto věci stanou, protože jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichžto vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 I všed k ní anděl, dí: Zdráva milosti došlá, Pán Bůh s tebou, požehnaná ty mezi ženami.
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 A počneš v životě a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 I řekla Maria k andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 A aj, Alžběta, příbuzná tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 Neboť nebude nemožné u Boha všeliké slovo.
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 I řekla Maria: Aj, služebnice Páně, staniž mi se podle slova tvého. I odšel od ní anděl.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 I stalo se, jakž uslyšela pozdravení Marie Alžběta, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 A veselí se duch můj v Bohu, Spasiteli mém,
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 Že jest vzezřel na ponížení služebnice své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 Neboť mi učinil veliké věci ten, jenž mocný jest, a svaté jméno jeho,
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Přijal Izraele, služebníka svého, pamětliv jsa na milosrdenství své
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a potom navrátila se do domu svého.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila; i porodila syna.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 I řekli k ní: Však nižádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 A on požádav deštičky, napsal řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 A ihned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I kteraké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval řka:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že jest navštívil, a učinil vykoupení lidu svému,
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 A vyzdvihl nám roh spasení v domu Davida, služebníka svého,
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 Na přísahu, kterouž jest přisáhl Abrahamovi, otci našemu, že jistě nám to dá,
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 Abychom bez strachu, z ruky nepřátel našich jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 V svatosti a v spravedlnosti před obličejem jeho, po všecky dny života našeho.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 Aby bylo dáno umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Skrze srdečné milosrdenství Boha našeho, v němžto navštívil nás, vyšed z výsosti,
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 Dítě pak rostlo a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
