Lukáš 24
1 První pak den po sobotě, velmi ráno vyšedše, přišly k hrobu, nesouce vonné věci, kteréž byly připravily, a některé jiné byly spolu s nimi.
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 I nalezly kámen odvalený od hrobu.
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 A všedše tam, nenalezly těla Pána Ježíše.
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 I stalo se, když ony se toho užasly, aj, muži dva postavili se podle nich, v rouše stkvoucím.
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 Když se pak ony bály, a sklonily tváři své k zemi, řekli k nim: Co hledáte živého s mrtvými?
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 Neníť ho tuto, ale vstalť jest. Rozpomeňte se, kterak mluvil vám, když ještě v Galilei byl,
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 Řka: Že Syn člověka musí vydán býti v ruce hříšných lidí, a ukřižován býti, a třetí den z mrtvých vstáti.
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8 I rozpomenuly se na slova jeho.
І згадали слова Його,
9 A navrátivše se od hrobu, zvěstovaly to všecko těm jedenácti učedlníkům i jiným všechněm.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 Byly pak ženy ty: Maria Magdaléna a Johanna a Maria matka Jakubova, a jiné některé s nimi, kteréž vypravovaly to apoštolům.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11 Ale oni měli za bláznovství slova jejich, a nevěřili jim.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 Tedy Petr vstav, běžel k hrobu, a pohleděv do něho, uzřel prostěradla, ana sama leží. I odšel, divě se sám v sobě, co se to stalo.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 A aj, dva z nich šli toho dne do městečka, kteréž bylo vzdálí od Jeruzaléma honů šedesáte, jemuž jméno Emaus.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 A rozmlouvali vespolek o těch všech věcech, kteréž se byly staly.
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15 I stalo se, když rozmlouvali a sebe se otazovali, že i Ježíš, přiblíživ se k nim, šel s nimi.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 Ale oči jejich držány byly, aby ho nepoznali.
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 I řekl k nim: Které jsou to věci, o nichž rozjímáte vespolek, jdouce, a proč jste smutní?
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 A odpověděv jeden, kterémuž jméno Kleofáš, řekl jemu: Ty sám jeden jsi z příchozích do Jeruzaléma, ještos nezvěděl, co se stalo v něm těchto dnů?
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19 Kterýmžto on řekl: I co? Oni pak řekli jemu: O Ježíšovi Nazaretském, kterýž byl muž prorok, mocný v slovu i v skutku, před Bohem i přede vším lidem,
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20 A kterak jej vydali přední kněží a knížata naše na odsouzení k smrti, i ukřižovali jej.
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21 My pak jsme se nadáli, že by on měl vykoupiti lid Izraelský. Ale nyní tomu všemu třetí den jest dnes, jakž se to stalo.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22 Ale i ženy některé z našich zděsily nás, kteréž ráno byly u hrobu,
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23 A nenalezše těla jeho, přišly, pravíce, že jsou také vidění andělské viděly, kteřížto praví, že by živ byl.
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24 I chodili někteří z našich k hrobu, a nalezli tak, jakž pravily ženy, ale jeho neviděli.
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25 Tedy on řekl k nim: Ó blázni a zpozdilí srdcem k věření všemu tomu, což mluvili Proroci.
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26 Zdaliž nemusil těch věcí trpěti Kristus a tak vjíti v slávu svou?
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27 A počav od Mojžíše a všech Proroků, vykládal jim všecka ta písma, kteráž o něm byla.
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28 A vtom přiblížili se k městečku, do kteréhož šli, a on potrh se, jako by chtěl dále jíti.
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29 Ale oni přinutili ho, řkouce: Zůstaň s námi, nebo se již připozdívá, a den se nachýlil. I všel, aby s nimi zůstal.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30 I stalo se, když seděl s nimi za stolem, vzav chléb, dobrořečil, a lámaje, podával jim.
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31 I otevříny jsou oči jejich, a poznali ho. On pak zmizel od očí jejich.
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32 I řekli vespolek: Zdaliž srdce naše v nás nehořelo, když mluvil nám na cestě a otvíral nám písma?
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33 A vstavše v tu hodinu, vrátili se do Jeruzaléma, a nalezli shromážděných jedenácte, a ty, kteříž s nimi byli,
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34 Ani praví: Že vstal Pán právě, a ukázal se Šimonovi.
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35 I vypravovali oni také to, co se stalo na cestě, a kterak ho poznali v lámání chleba.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36 A když oni o tom rozmlouvali, postavil se Ježíš uprostřed nich, a řekl jim: Pokoj vám.
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37 Oni pak zhrozivše se a přestrašeni byvše, domnívali se, že by ducha viděli.
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38 I dí jim: Co se strašíte a myšlení vstupují na srdce vaše?
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39 Vizte ruce mé i nohy mé, žeť v pravdě já jsem. Dotýkejte se a vizte; neboť duch těla a kostí nemá, jako mne vidíte míti.
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40 A pověděv to, ukázal jim ruce i nohy.
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41 Když pak oni ještě nevěřili pro radost, ale divili se, řekl jim: Máte-li tu něco, ješto by se pojedlo?
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42 A oni podali jemu kusu ryby pečené a plástu strdi.
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43 A vzav to, pojedl před nimi,
І взявши, їв перед ними.
44 A řekl jim: Tatoť jsou slova, kteráž jsem mluvil vám, ještě byv s vámi: Že se musí naplniti všecko, což psáno jest v Zákoně Mojžíšově a v Prorocích i v Žalmích o mně.
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45 Tedy otevřel jim mysl, aby rozuměli Písmům.
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46 A řekl jim: Že tak psáno jest a tak musil Kristus trpěti, a třetího dne z mrtvých vstáti,
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47 A aby bylo kázáno ve jménu jeho pokání a odpuštění hříchů mezi všemi národy, počna od Jeruzaléma.
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48 Vy jste pak svědkové toho.
Ви ж сьвідки сього.
49 A aj, já pošli zaslíbení Otce svého na vás. Vy pak čekejte v městě Jeruzalémě, dokudž nebudete oblečeni mocí s výsosti.
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50 I vyvedl je ven až do Betany, a pozdvih rukou svých, dal jim požehnání.
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51 I stalo se, když jim žehnal, bral se od nich, a nesen jest do nebe.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52 A oni poklonivše se jemu, navrátili se do Jeruzaléma s radostí velikou.
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53 A byli vždycky v chrámě, chválíce a dobrořečíce Boha. Amen.
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
