Plaè 5
1 Rozpomeň se, Hospodine, co se nám děje; popatř a viz pohanění naše.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Dědictví naše obráceno jest k cizím, domové naši k cizozemcům.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Sirotci jsme a bez otce, matky naše jsou jako vdovy.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Vody své za peníze pijeme, dříví naše za záplatu přichází.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Na hrdle svém protivenství snášíme, pracujeme, nedopouští se nám odpočinouti.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Egyptským podáváme ruky i Assyrským, abychom nasyceni byli chlebem.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Otcové naši hřešili, není jich, my pak trestáni po nich neseme.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Služebníci panují nad námi; není žádného, kdo by vytrhl z ruky jejich.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 S opovážením se života svého hledáme chleba svého, pro strach meče i na poušti.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Kůže naše jako pec zčernaly od náramného hladu.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Ženám na Sionu i pannám v městech Judských násilé činí.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Knížata rukou jejich zvěšena jsou, osoby starých nemají v poctivosti.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Mládence k žernovu berou, a pacholata pod dřívím klesají.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Starci sedati v branách přestali a mládenci od zpěvů svých.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Přestala radost srdce našeho, obrátilo se v kvílení plésání naše.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Spadla koruna s hlavy naší; běda nám již, že jsme hřešili.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Protoť jest mdlé srdce naše, pro tyť věci zatměly se oči naše,
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Pro horu Sion, že zpuštěna jest; lišky chodí po ní.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Ty Hospodine, na věky zůstáváš, a stolice tvá od národu do pronárodu.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Proč se zapomínáš na věky na nás, a opouštíš nás za tak dlouhé časy?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Obrať nás, ó Hospodine, k sobě, a obráceni budeme; obnov dny naše, jakž byly za starodávna.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Nebo zdali všelijak zavržeš nás, a hněvati se budeš na nás velice?
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
