Jób 9
1 Odpověděv pak Job, řekl:
А Йов відповів та й сказав:
2 I ovšem vím, žeť tak jest; nebo jak by mohl člověk spravedliv býti před Bohem silným?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 A chtěl-li by se hádati s ním, nemohl by jemu odpovědíti ani na jedno z tisíce slov.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Moudrého jest srdce a silný v moci. Kdo zatvrdiv se proti němu, pokoje užil?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 On přenáší hory, než kdo shlédne, a podvrací je v prchlivosti své.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 On pohybuje zemí z místa jejího, tak že se třesou sloupové její.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 On když zapovídá slunci, nevychází, a hvězdy zapečeťuje.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 On roztahuje nebe sám, a šlapá po vlnách mořských.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 On učinil Arktura, Oriona, Kuřátka a hvězdy skryté na poledne.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 On činí věci veliké, a to nevystižitelné a divné, jimž není počtu.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Ano jde-li mimo mne, tedy nevidím; ovšem když pomíjí, neznamenám ho.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Tolikéž jestliže co uchvátí, kdo mu to rozkáže navrátiti? Kdo dí jemu: Co činíš?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Nezdržel-li by Bůh hněvu svého, klesli by před ním spolu spuntovaní, jakkoli mocní.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Jakž bych já tedy jemu odpovídati, a jaká slova svá proti němu vyhledati mohl?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Kterémuž, bych i spravedliv byl, nebudu odpovídati, ale před soudcím svým pokořiti se budu.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Ač bych pak i volal, a on mi se ozval, neuvěřím, aby vyslyšel hlas můj,
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Poněvadž vichřicí setřel mne, rozmnožil rány mé bez příčiny.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Aniž mi dá oddechnouti, ale sytí mne hořkostmi.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Obrátil-li bych se k moci, aj, onť jest nejsilnější; pakli k soudu, kdo mi rok složí?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Jestliže se za spravedlivého stavěti budu, ústa má potupí mne; pakli za upřímého, převráceného mne býti ukáží.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Jsem-li upřímý, nebudu věděti toho; nenáviděti budu života svého.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Jediná jest věc, pročež jsem to mluvil, že upřímého jako bezbožného on zahlazuje.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Jestliže bičem náhle usmrcuje, zkušování nevinných se posmívá;
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Země dána bývá v ruku bezbožného, tvář soudců jejich zakrývá: jestliže ne on, kdož jiný jest?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Dnové pak moji rychlejší byli nežli posel; utekli, aniž viděli dobrých věcí.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Pominuli jako prudké lodí, jako orlice letící na pastvu.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Dím-li: Zapomenu se na své naříkání, zanechám horlení svého, a posilím se:
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 Lekám se všech bolestí svých, vida, že mne jich nezprostíš.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Jestli jsem bezbožný, pročež bych nadarmo pracoval?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Ano bych se i umyl vodou sněžnou, a očistil mýdlem ruce své,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Tedy v jámě pohřížíš mne, tak že se ode mne zprzní i to roucho mé.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Nebo Bůh není člověkem jako já, jemuž bych odpovídati mohl, a abychom vešli spolu v soud.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Aniž máme prostředníka mezi sebou, kterýž by rozhodl nás oba.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Kdyby odjal ode mne prut svůj, a strach jeho aby mne nekormoutil,
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Tehdáž bych mluvil, a nebál bych se, poněvadž není toho tak při mně.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
